Гіроліт

Гіроліт (рос. гиролит; англ. gyrolite; нім. Gyrolit m) слюдоподібний силікат кальцію шаруватої будови.

Гіроліт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Абревіатура Gyr[2]
Хімічна формула NaCa₁₆(Si₂₃Al)O₆₀(OH)₈·14H₂O
Nickel-Strunz 10 9.EE.30
Інші характеристики
Названо на честь коло[3]
Типова місцевість The Storrd[4]
 Гіроліт у Вікісховищі

Історія та етимологія

Мінерал був уперше описаний в 1851 році за знахідкою на породному пагорбі Сторр (The Storr) на острові Скай, Шотландія. Назва походить від давньогрецького слова γύρος, тобто круглої форми, в якій мінерал зазвичай зустрічається.

Загальний опис

Хімічна формула:

1) За Є.Лазаренко: Ca4[(H2O)4(OH)2Si6O15];

2) За К.Фреєм: Ca2Si3O7(OH)2•H2O. Склад у % (з родовища Нью-Альмаден, шт. Каліфорнія, США): CaO — 29,97; SiO2 — 52,54; Н2О — 14,60. Домішки: F, Al2O3, Na2O, K2O.

Сингонія гексагональна.

Гексагонально-пірамідальний вид.

Кристали пластинчасті, секреції радіальнопроменистої будови.

Густина 2,34-2,45.

Твердість 3-4.

Безбарвний.

Зустрічається в мигдалинах основних ефузивних вивержених порід на багатьох о-вах вулканічного походження в Атлантичному і Тихому океанах, а також у Каліфорнії (США) разом з апофілітом і цеолітами.

Див. також

Примітки

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А  К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гіроліт // Мінералогічний словник. К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Гіроліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.