Давид Албахарі

Давид Албахарі (серб. Давид Албахари, нар. 15 березня 1948(19480315)) — сербський письменник сефардського походження, який проживає в Канаді. Албахарі переважно пише романи та оповідання, які часто є автобіографічними.

Давид Албахарі
серб. Давид Албахари
Народився 15 березня 1948(1948-03-15)[1][2][…] (73 роки)
Печ (Косово), НР Сербія, СФРЮ
Країна  Сербія
Національність євреї
Діяльність перекладач, мовознавець, письменник
Alma mater Факультет філології Белградського університетуd і University of Belgrade Faculty of Philosophyd
Мова творів англійська і сербська[3]
Жанр поезія
Членство Сербська академія наук і мистецтв
Нагороди
 Давид Албахарі у Вікісховищі

Біографія

Девід Албахарі вивчав англійську літературу та мову в Загребі. Першу збірку оповідань «Сімейний час» опублікував у 1973 році. Він став популярним у літературних колах завдяки своїй четвертій книзі «Опис смерті», за яку він отримав премію імені Іво Андрича.

У 1991 році Давид Албахарі став президентом Федерації єврейських громад Югославії і працював над евакуацією єврейського населення із Сараєво. У 1994 році переїхав із сім’єю до Калгарі, де і досі живе. Він продовжує писати та публікувати сербською мовою.

Став членом Сербської академії наук і мистецтв на кафедрі мов і літератури 2 листопада 2006 року.[4]

Особисте життя

Його предком є ​​Нісім Албахарі, якого нагородив Орденом Народного героя Йосип Броз Тіто 27 листопада 1953 року.

Нагороди

Бібліографія

Збірки оповідань
  • 1973 — Сімейний час (серб. Породично време)
  • 1978 — Звичайні історії (серб. Обичне приче)
  • 1982 — Опис смерті (серб. Опис смрти)
  • 1984 — Фрас у сараї (серб. Фрас у шупи)
  • 1988 — Простота (серб. Једноставност)
  • 1993 — Плащ (серб. Пелерина)
  • 1994 — Вибрані історії (серб. Изабране приче)
  • 1999 — Незвичайні історії (серб. Необичне приче)
  • 2003 — Друга мова (серб. Други језик)
  • 2006 — Тіні (серб. Сенке)
  • 2008 — Щовечора в іншому місті (серб. Сваке ноћи у другом граду)
  • 2017 — 21 історія щастя (серб. 21 прича о срећи)

Романи

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Библиографија Давида Албахарија. САНУ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24. 1. 2018.
  5. Добитник Нинове награде 1996. године. Вести. Процитовано 24. 1. 2018.
  6. Награда Златни сунцокрет. Наслови. Процитовано 24. 1. 2018.[недоступне посилання з вересня 2019]
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.