Давос Сіворт

Після смерті короля Роберта Баратеона, його брат — Станіс послав Давоса на переговори з Штормовими Лордами з метою залучити їх на свій бік, однак останні відмовилися приєднатися через свою відданість молодшому братові Станіса — Ренлі Баратеону, лорду Штормової Межі.[3]

Давос був присутній на бенкеті, де загинув Мейстер Крессен. Смерть Мейстера — один із факторів, що налаштували Давоса проти жриці Мелісандри. Давос був присутній при спаленні ідолів, після чого відправився в плавання, щоб донести послання Станіса до простого народу. Приєднався до військ Станіса вже після смерті Ренлі, брав участь в переговорах з Кортні Пенрозом. Потім, за наказом Станіса, провіз Мелісандру в тунелі під Штормовою Межею і став свідком народження тіні, що вбила Ренлі Баратеона.[3]

Відправився з флотом Станіса до Королівської Гавані, брав участь в битві на Чорноводній. Як досвідчений моряк, він запідозрив пастку, проте адмірал флоту Імрі Флорент був позбавлений подібної інтуіції і, як наслідок, флот Станіса зазнав нищівної поразки. В цьому бою загинуло четверо старших сина Давоса, які також командували іншими кораблями або займали на них важливі пости.[3]

Втративши в бою свій власний корабель, Давос дивом зумів врятуватися. Він надовго затримав подих і почав тонути, що, очевидно, призвело до втрати свідомості. Прийшов до тями він на невеликій скелі в затоці Чорноводної. Деякий час Давос страждав від голоду, спраги і негоди, поки, вже змирившись з неминучим, не помітив вітрило галери «Танцюристка Шайя». Цей корабель доставив лицаря до Драконового Каменю, де він планував вбити Мелісандру, однак жриця обхитрила його: Давоса було схоплено і замкнено у в'язниці.[3]

Пізніше його звільнили. За вірність королю Станісу Давос отримав титули лорда Дощового Лісу, адмірала Вузького Моря і правиці короля. Навколо нього об'єдналися люди, що були проти Мелісандри, серед яких були кузен Станіса — Ендрю Естермонт і герої битви на Чорноводній: Джеральд Говер і Ролланд Шторм. Саме вони врятували племінника короля, Едріка Шторма від ритуального спалення. Цей вчинок ледь не коштував Давосу голови, однак йому вдалося переконати Станіса в тому, що він робить помилку і що їм потрібно відправлятись до Стіни. Давос супроводжував Станіса в Східній Варті біля Моря, пізніше був відправлений на переговори в Білу Гавань.[3]

У цій книзі Давос не з'являвся. Мейстер Піцель повідомив Серсі Ланністер, що лорд Білої Гавані — Віман Мандерлей, вже перейшов на бік Залізного Трону, стратив Давоса і вивісив його голову та руки на міській стіні. Втім, з книги точно не відомо, чи був це насправді Давос Сіворт.[3]

Давос не зміг дістатись до Білої Гавані через сильний шторм. Салладор Саан був змушений висадити його. На суші Давос все-таки опинився в ув'язненні — на острові Милої Сестри його знали як контрабандиста і тому схопили, коли він намагався переправитися на материк. Від місцевого лорда Годріка Боррелла Давос дізнався, що в Білу Гавань вже прибули Фреї. Вони привезли з собою рештки одного з двох його полонених синів, і тепер Мандерлеї і Фреї хочуть укласти шлюбний союз. Давосу вдається переконати Бореллі дозволити йому покинути острів. Після прибуття в Білу гавань Давос дізнається, що лорд Мандерлей збирає армію. У безвиході, Давос вирішив безпосередньо звернутися до лорда. Віман Мандерлей відмовив йому в особистій аудієнції і, натомість, розіграв цілий спектакль, в якому оголосив Давоса зрадником; за наказом лорда Давоса взяли під варту і потім ніби-то стратили. Однак через кілька днів лорд Мандерлей зустрівся з Давосом і повідомив йому, що замість нього був страчений злочинець, схожий на нього, і що він пішов на цей трюк заради збереження єдиного сина лорда Вімана. Мандерлей представив для Давоса німого зброєносця Теона Грейджоя — Векса, який пережив штурм Вінтерфелла і повідав справжню історію того дня. З його розповіді стало відомо, що двоє Старків врятувалися, і що Біла Гавань з її прапороносцями готові принести присягу Станісу, якщо Давос віднайде справжнього спадкоємця Вінтерфелла.[3]

Давос був відправлений в експедицію на пошуки Рікона Старка, імовірно на Скагос.[4]