Консалтинг

Конса́лтинг (англ. consulting — консультування) — діяльність з консультування керівників, управлінців з широкого кола питань у сфері фінансової, комерційної, юридичної, технологічної, технічної, експертної діяльності. Мета консалтингу — допомогти системі управління (менеджменту) в досягненні заявлених цілей.

Іншими словами: консалтинг — це управлінське консультування з широкого кола питань у сфері фінансової, юридичної, технологічної, технічної, експертної діяльності, що надається зовнішніми консультантами, для рішень тієї чи іншої проблеми[1]. Консалтингові компанії спеціалізуються за окремими напрямами діяльності (наприклад, фінансовому, кадровому, організаційному, стратегічному)[2][3].

Основне завдання консалтингу полягає в аналізі, обґрунтуванні перспектив розвитку та використанні науково-технічних та організаційно-економічних рішень з урахуванням предметної області та проблем клієнта.

Визначення поняття

Термін «консалтинг» означає здійснення управлінського консультування будь-якого масштабу. Консалтинг, або управлінське консультування, може стосуватися як локальних суто економічних питань (фінансовий аналіз, бухгалтерія, аудит, оподаткування), так і глобальних управлінських проблем (стратегічний розвиток, реорганізація, інноваційний процес).

В широкому сенсі цього слова консалтинг — це вид інтелектуальної діяльності, основне завдання якого полягає в аналізі, обґрунтуванні перспектив розвитку і використання науково — технічних і організаційно-економічних інновацій з урахуванням предметної області і проблем клієнта.

Консалтинг — це комплекс знань, пов'язаних з науковим пошуком, проведенням досліджень, постановкою експериментів з метою розширення наявних та отримання нових знань, перевірки наукових гіпотез, встановлення закономірностей, наукових узагальнень, наукового обґрунтування проектів для успішного розвитку організації. Консалтинг — дуже складне багатофакторне соціальне явище, значення якого в міру розвитку суспільства, ринкових відносин постійно зростає.

У страхуванні під консалтинговими послугами розуміють надання повного спектра інтелектуальних послуг, спрямованих на отримання покупцями якісного страхового продукту.

Основна мета консалтингу полягає в поліпшенні якості керівництва, підвищенні ефективності діяльності компанії в цілому та збільшенні індивідуальної продуктивності праці кожного працівника.

Історія розвитку консалтингу

Нова область професійних послуг — консультування з економіки і управління почала розвиватися на початку 20 століття. Перші консультантами були: Фредерік Тейлор, Гаррінгтон Емерсон і Артур Д. Літтл. Перша консалтингова фірма («Служба діловіх досліджень») з'явилась на початку ХХ ст. в Чикаго. У 1914 році Едвіном Бузом була організована служба ділових досліджень, що стала однією з перших консалтингових компаній в світі - «Booz Allen Hamilton», а в 20-х роках такі фірми з'явилися в Європі (в першу чергу в Англії та Німеччині).

Наступним етапом розвитку ринку консалтингових послуг можна вважати кінець 20-х-початок 30-х років. У 1926 році Джеймс МакКінсі і Ендрю Томас Карні заснували фірму, яка дала початок двом найбільшим консалтинговим компаніям світу «McKinsey & Company» і «AT Kearney».

В умовах прискореного повоєнного розвитку консалтинг здобуває неймовірну актуальність, популярність і займає важливе місце в ринковій інфраструктурі. Подальший розвиток консалтингу зберігає стійкий темп, з кожним роком нарощуючи обсяги.

Істотний внесок у розвиток ринку консалтингових послуг внесла аудиторська діяльність. З початку 60-х років (цей час прийнято називати «золотим століттям» консалтингу) найбільші аудиторські компанії поступово розширили список своїх послуг. Нарівні з аудиторськими послугами вони стали пропонувати своїм клієнтам і послуги в сфері управлінського консалтингу.

Консалтингові послуги диференціювалися, їх перелік згідно з класифікацією Європейської Федерації консультантів по Управлінню становить понад 100 видів.

Класифікація консалтингових послуг

Консалтингова послуга — інтелектуальний продукт, що залишається у володінні клієнта після завершення консультування.

Існує два основних види класифікації консалтингових послуг:

  • з точки зору предмету консультування — попредметна класифікація;
  • з точки зору методу консультування методологічна класифікація.

Попредметно класифікація більш поширена, оскільки вона зрозуміліше споживачам консалтингових послуг. Відповідно до неї консалтингові послуги кваліфікуються в залежності від тих розділів (елементів) менеджменту, на які вони спрямовані: загальний менеджмент, фінансовий менеджмент, виробничий менеджмент і т.д.

Методологічна класифікація професійно орієнтована на самих консультантів, так як кваліфікує їх в залежності від методів роботи. Відповідно до цієї класифікації розрізняють експертне, процесне і навчальне консультування.

  • Процесне консультування (проектного) полягають у спільній роботі консультанта з персоналом і керівництвом компанії-замовника. Дана взаємодія зводиться до розробки та впровадження рішень по оптимізації процесів в компанії, необхідних для досягнення конкретних цілей.
  • Експертне консультування передбачає розробку рішень і рекомендацій з їх упровадження після проведення діагностики в компанії-замовнику. При цьому роль клієнта зводиться тільки до забезпечення консультанта необхідною інформацією (доступі до неї) для оцінки ситуації.
  • Навчальне консультування полягає в тому, що роль консультанта зводиться до надання клієнту необхідної теоретичної або (та) практичної інформації у формі семінарів, лекцій, тренінгів, методичних посібників.

Види консалтингових послуг

Відповідно до класифікації Європейського довідника консультантів, існує 84 види консалтингових послуг, об'єднаних у 8 найголовніших груп:[4]

1. Загальне управління:

  • Визначення ефективності системи управління.
  • Оцінка бізнесу.
  • Управління нововведеннями.
  • Визначення конкурентоспроможності / вивчення кон'юнктури ринку.
  • Диверсифікація чи становлення нового бізнесу.
  • Міжнародне управління.
  • Оцінка управління.
  • Злиття та придбання.
  • Організаційна структура та розвиток.
  • Приватизація.
  • Управління проектом.
  • Управління якістю.
  • Реорганізація інженерних служб.
  • Дослідження і розвиток.
  • Стратегічне планування.

2. Адміністрування:

  • Аналіз роботи канцелярії.
  • Розміщення і переміщення відділів.
  • Управління офісом.
  • Організація та методи управління.
  • Регулювання ризику.
  • Гарантії безпеки.
  • Планування робочих приміщень і їхнє оснащення.

3. Фінансове управління:

  • Системи обліку
  • Оцінка капітальних витрат.
  • Оборот фірми.
  • Зниження собівартості.
  • Неплатоспроможність (банкрутство).
  • Збільшення прибутку.
  • Збільшення доходів.
  • Оподаткування.
  • Фінансові резерви.

4.Управління кадрами:

  • Професійний рух і скорочення штатів.
  • Культура корпорації.
  • Рівні можливості.
  • Пошук кадрів.
  • Відбір кадрів.
  • Здоров'я та безпека.
  • Програми заохочення.
  • Внутрішні зв'язки.
  • Оцінка робіт.
  • Трудові угоди і зайнятість.
  • Навчання менеджменту.
  • Планування робочої сили.
  • Мотивація.
  • Пенсії.
  • Аналіз функціонування.
  • Психологічна оцінка.
  • Винагороду.
  • Підвищення кваліфікації працівників.

5. Маркетинг:

  • Реклама і сприяння збуту.
  • Корпоративний образ і відносини з громадськістю.
  • Післяпродажне обслуговування замовників.
  • Дизайн.
  • Прямий маркетинг.
  • Міжнародний маркетинг.
  • Дослідження ринку.
  • Стратегія маркетингу.
  • Розробка нової продукції.
  • Ціноутворення.
  • Роздрібний продаж і дилерство.
  • Управління збутом.
  • Навчання збуту.
  • Соціально-економічні дослідження і прогнозування.

6. Виробництво:

  • Автоматизація.
  • Використання обладнання та його технічне обслуговування.
  • Промисловий інжиніринг.
  • Переробка матеріалів.
  • Регулювання внутрішнього розподілу матеріалів.
  • Упаковка.
  • Схема організації робіт на підприємстві.
  • Конструювання й удосконалювання продукції.
  • Управління виробництвом.
  • Планування і контроль за виробництвом.
  • Підвищення продуктивності.
  • Закупівлі.
  • Контроль якості.
  • Контроль за постачанням вузлів і деталей.

7. Інформаційна технологія:

  • САПР / АСУ.
  • Застосування комп'ютерів в аудиті й оцінці.
  • Електронна видавнича діяльність.
  • Інформаційно-пошукові системи.
  • Адміністративні інформаційні системи.
  • Проектування і розробка систем.
  • Вибір і установка систем.

8.Консалтинг в міжнародному бізнесі:

  • Експортний консалтинг.
  • Імпортний консалтинг.
  • Дослідження іноземних ринків.
  • Консультування з міжнародних фінансових розрахунків.
  • Консультування з тарифного та нетарифного регулювання.

9. Спеціалізовані послуги:

  • Навчальне консультування.
  • Консалтинг з управління електроенергетикою.
  • Інженерний консалтинг.
  • Екологічний консалтинг.
  • Інформаційний консалтинг.
  • Юридичний консалтинг.
  • Консалтинг по управлінню розподілом матеріалів і матеріально-технічному постачанню.
  • Консалтинг у державному секторі.
  • Консалтинг з телекомунікацій.

У яких випадках клієнти звертаються по допомогу в консалтингову компанію?

Згідно з поширеною думкою, до послуг зовнішніх консультантів звертаються в основному в першу чергу ті організації, які опинилися в критичному положенні. Проте допомога в критичних ситуаціях — зовсім не основна функція консалтингу. Хто і чому звертається по допомогу в консалтингову компанію?

  1. По-перше, в тих випадках, коли підприємство, що має статус надійного, намічає перебудову всієї системи, пов'язану або з розширенням, або із зміною форми власності, або докорінною зміною спектру діяльності підприємства і переорієнтацією її на перспективніші і/або вигідніші напрями бізнесу.
  2. По-друге, у випадках, коли підприємство, що має статус надійного, з метою затвердження своїх позицій на ринку і створення необхідного іміджу в очах потенційних партнерів, звертається до послуг консультанта (наприклад, аудитора), проводить ревізію своєї діяльності (наприклад, аудиторську перевірку) і потім робить її результати надбанням гласності.
  3. І, нарешті, по-третє, в тих випадках, коли підприємство знаходиться в критичному стані (або навіть на межі краху) та своїми силами з такої ситуації вибратися не в змозі, зважаючи на відсутність досвіду і внутрішніх ресурсів для адекватної і своєчасної реакції на ситуацію, що створилася. Послуги консультанта (консалтингової фірми) в цьому випадку носять характер криза-консалтингу.

Напрямки консалтингу

  1. В економічній сфері:
  • управлінське консультування;
  • консультування з кадрових питань, з проблем матеріально-технічного забезпечення; технологічне консультування; консультування з ресурсів(паливних,сировинни); консультування зі структурно-функціональних проблем організації; консультування з суспільних(політичниих,соціально-психологічних та ін.);
  • психоаналітичний консалтинг розвинений Манфредом Кетс де Врісом
  1. У соціальній сфері:
  • консультування з проблем громадських організацій ( у системі освіти,культури, охорони здоров′я,фізичної культури і спорту;
  • консультування щодо місця організації в системі суспільних відносин;
  1. У політичній сфері в її взаємозв'язку з соціальною:
  • з проблем функціонування політичних організацій;
  • консультування всіх типів організацій з політичних проблем;
  1. У сфері правових відносин:
  • щодо формування правових основ діяльності організації;
  • правове консультування з питань функціонування організації;
  1. В культурній сфері:
  • з загальних питань функціонування соціокультурної сфери;
  • з проблем діяльності культурної установи;
  1. В екологічній сфері:
  • екологія природи;
  • соціальна екологія;
  • екологія людини.

Див. також

Примітки

  1. Горемыкина Т.К., Осипенкова О.Ю. Международные стандарты аудита. — М : Издательство МГИУ, 2007. — С. 179. — ISBN 9785276013091.
  2. Глосарій // Мурманський державний технічний університет, МДТУ
  3. Глосарій ІМП РУДН. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 12 грудня 2014.
  4. European Directory of Management Consultants. 1995. London: FEACO-AP Information services, 1995.

Джерела

  • Блинов А.О., Бутырин Г.Н., Добренькова Е.В. Управленческий консалтинг корпоративных организаций: Учебник. - М: ИНФРА-М, 2002. - 192 с.
  • Верба В.А. Організація консалтінгової діяльності — КНЕУ, 2009, 299 с.
  • Посадский А.П. Основы консалтинга — ГУ ВШЭ, 1999 г.
  • Васильев Г.А. Управленческое консультирование — 2004 г., с. 5-6.
  • В. И. Алешникова Проблемы управленческого консультирования — 2005 г.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.