Дамін Олександр Миколайович

Олекса́ндр Да́мін (нар. 28 серпня 1952, Комсомольськ-на-Амурі, СРСР) — колишній радянський футболіст, захисник, півзахисник. Майстер спорту (1972).

Олександр Дамін
Олександр Дамін
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Миколайович Дамін
Народження 28 серпня 1952(1952-08-28) (69 років)
  Комсомольськ-на-Амурі, СРСР
Зріст 169 см
Вага 66 кг
Громадянство  Україна
Позиція Захисник, півзахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1969—1976 «Динамо» К 60 (2)
1977—1978 «Зеніт» 46 (5)
1979 «Чорноморець» 23 (0)
1980 «Колос» Н 39 (3)
1981—1982 «Дніпро» Д 61 (2)
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту СРСР
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Біографія

Народився у Комсомольську-на-Амурі, куди його матір поїхала слідом за чоловіком, однак сімейне життя не склалося і у 1954 вона разом з Олександром повернулася до Києва. Як і більшість дітлахів влітку ганяв м'яча, а зимою катався на лижах. Саме з лиж і розпочалося серйозне знайомство Олександра зі спортом. Хлопця помітила Олена Крутилова, що працювала у товаристві «Динамо» та запросила до секції лижного спорту. Проте навесні футбол знову нагадав про себе, заманивши Даміна у свої тенета. Наставниками юного футболіста стали Віталій Голубєв та Олександр Леонідов. Трохи згодом, коли перед хлопцем постав вибір — лижі чи футбол, він не вагаючись вибрав шкіряний м'яч. У динамівській спортшколі займався в одній групі з Блохіним, Кондратовим та Зуєвим, разом з якими і потрапив до лав першої команди.

У основному складі Дамін дебютував 1 червня 1970 року у кубковому матчі проти «Зорі», однак здобути постійне місце на полі виявилося не так вже й легко — для цього знадобилося більше двох сезонів. Проте після вдалого в індивідуальному плані 1973 року Олександра чекало гірке розчарування — вже у другому матчі сезону 1974 проти «Шахтаря» він зазнав складної травми меніску й пропустив майже весь сезон.
Повернувшись на поле вже наступного року, Дамін так і не зміг відвоювати місце серед найкращих одинадцяти футболістів, задовольняючись лише епізодичними появами на полі. Проте він зробив свій вагомий внесок у здобуття киянами Суперкубка Європи[1]. Наступний сезон теж мало що змінив у становищі захисника в команді, тож Лобановський відпустив Даміна влітку 1976, щоб той міг дістати належну ігрову практику.

Незважаючи на певні проблеми, що виникли після переходу в «Зеніт» та пропущені півроку, Олександр провів два чудові сезони у складі ленінградської команди, однак у 1979 керівництво клубу вирішило робити ставку на молодих вихованців клубу і Дамін перебрався до «Чорноморця», де в нього не склалися відносини з головним тренером, через що сезон 1980 Олександр розпочав вже в нікопольському «Колосі».

У Нікополі Даміну пощастило співпрацювати з двома чудовими тренерами Ємцем та Жиздиком, які два сезони потому забрали досвідченого захисника з собою у «Дніпро».

Однак автомобільна аварія, що сталася 1982 року, поклала кінець кар'єрі Даміна у великому футболі, хоча, за його ж словами, він відбувся легким переляком.

Після завершення активних виступів доволі довго працював тренером команди СК «Станкозавод» (Київ), потім став тренером-селекціонером рідного «Динамо».

Досягнення

Командні трофеї
Індивідуальні досягнення
  • Майстер спорту (1972)
  • До списку 33-х найкращих гравців чемпіонату СРСР потрапив один раз: № 3 (1975)
Державні нагороди

Сім'я

Одружився у 1975 році. Має доньку Світлану та сина Олександра. Син також став футболістом, виступав за київську «Оболонь», деякий час грав у Молдові, але врешті-решт знову повернувся до України.

Примітки

Посилання

Інтерв'ю
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.