Дансько-німецькі відносини

Дансько-німецькі відносини (нім. Deutsch-dänischen Beziehungen) — міжнародні відносини Данії і Німеччини. Їхня історія сягає перших контактів данів із германцями (саксами) на півдні Ютландського півострова. Протягом середньовіччя і раннього модерну Данське королівство було добрим сусідом Священної Римської імперії, підтримувало стосунки із численними державними утвореннями Північної Німеччини. У ХІІІ ст. данці спільно із німцями брали участь у Північних хрестових походах до Східної Балтики та колонізації Лівонії. Від 1448 року данську монархію очолювали представники німецького Ольденбурзького дому. У XVI ст. під впливом Реформації у Німеччині Данія перейшла з католицтва у лютеранство. У XVIII — XIX ст. між Данією і Священнною Римською імперією існувала територіальна суперечка щодо приналежності герцогств Шлезвіга і Гольштейна, які входили до складу Данської корони, але формально вважалися частиною імперії. Це спричинило першу (1848—1851) і другу (1864) Шлезвігські війни, в результаті яких данці були змушені віддати Шлезвіг і Гольштейн німецьким державам Пруссії й Австрії. Після поразки Німецької імперії в Першій Світовій війні на території Шлезвігу було проведено плебісцит, за підсумками якого Північний Шлезвіг повернувся до складу Данії (1920). Під час Другої Світової війни данці дотримувалися політики нейтралітету. Проте Нацистська Німеччина напала на Данську державу і окупувала її (1940). Після відновлення данської незалежності (1945) данський уряд повернув довоєнний кордон, але відмовився від територіальних претензій до Німеччини (на яких наполягали союзники). Данія відновила відносини із Федеративною Республікою Німеччина (1949). Обидві країни стали членами НАТО (Данія — з 1949, Німеччина — з 1955) і ЄС (Німеччина — з 1957, Данія — з 1973).

Дансько-німецькі відносини
Данія	Німеччина