Данішмендиди

Зосереджені первинно навколо Сіваса, Данішмендіди згодом підкорили Токат, Сіс, Ельбістан і Неокесарію; далі їхні володіння сягали на заході Анкари й Кастамону, та на півдні Малатьї. На початку XII століття Данішмендіди були конкурентами Румського султанату, а також боролись із хрестоносцями.

Про засновника династії Данішменда Газі є мало достовірної інформації. Його ім'я Данішменд[2] перською означає «вчений». Данішмендіди закріпились в Анатолії після битви при Манцикерті, в якій сельджуки розгромили військо Візантійської імперії. Данішменд Газі використав у своїх інтересах династичну боротьбу сельджуків після смерті султана Сулаймана I (1086), щоб установити свою власну династію. Столиця розміщувалась, вірогідно, спочатку в Амасьї.

Під час Першого хрестового походу Данішменд Газі опинився просто на шляху хрестоносців. 1097 року він опинився на стороні, що зазнала поразки у битві при Дорілеї, проте 1100 року зумів узяти в полон Боемунда I. Продовживши кампанію, він пішов на південь і 1103 року взяв Малатію.

1130 року Боемунд II Антіохійський намагався допомогти вірменській Кілікії, але був убитий у битві з Гюмюштекіном, сином Данішменда. Гюмюштекін помер 1134 року, а його син і наступник Мухаммад не мав військового духу своїх батька й діда. Після смерті Мухаммада (1142) володіння Данішмендідів були розділені між двома його братами, Яги-басаном, який утримав за собою титул «малік» та керував із Сіваса, та Айн ад-Діном, який правив у Малатьї.

1155 року сельджуцький султан Килич-Арслан II напав на Меліка Яги-басана, який звернувся по допомогу до мосульських емірів, Зенгідів. Однак, 1174 року Килич-Арслан II напав на Сівас, убив там останнього Данішмендіда Зу-н-Нуна та захопив його володіння. За чотири роки Данішмендіди в Малатьї також зазнали поразки, а їхні землі були приєднані до Румського султанату.

У Сівасі:

• Данішменд Газі (1071—1104)
• Гази Гюмюштекін (1104—1134)
• Мухаммад (1134—1142)
• Імад ад-Дін Зу-н-Нун (1142)
• Нізам ад-Дін Яги-басан (1142—1164)
• Муджахід Джамал ад-Дін Газі (1164—1166)
• Шамс ад-Дін Ібрагім (1166)
• Шамс ад-Дін Ісмаїл (1166—1168)
• Зу-н-Нун (повторно, з титулом Насір ад-Дін; 1168—1174)

У Малатьї:

• Айн ад-Дін (1105—1107)
• Зу-ль-Карнайн (1107—1122)
• Насир ад-Дін Мухаммад (1122—1152)
• Фахр ад-Дін Касім (у Мійафарікіні; 1122—1129)
• Афрідун (1176—1184)
• Насир ад-Дін Мухаммад (повторно; 1122—1152)

• Кліффорд Едмунд Босворт. Мусульманські династії. Довідник з хронології та генеалогії = The Islamic Dynasties. A Cronological and Genealogical Handbook. — М. : Наука, ГРВЛ, 1971. — С. 181-182. — 14000 прим.
• Литвинов Г.М. Просопография первых эмиров Данишмендов. — 2013. — 19 февраля. Процитовано 2014-11-08.
• Рижов К. Данішмендіди (в Сівасі) // Всі монархи світу. Мусульманський Схід VII—XV ст.. — М. : Вече, 2004.
• Рижов К. Данішмендіди (в Малатьї) // Всі монархи світу. Мусульманський Схід VII—XV ст.. — М. : Вече, 2004.