Девід Ансворт

Вихованець клубу «Евертон»[5]. Дебютував у першій команді у виїзній грі проти «Тоттенгем Готспур» 25 квітня 1992 року[5]. Коли у листопаді 1994 року Джо Ройл став новим головним тренером «ірисок», він зробив Ансворта основним гравцем своєї команди. Виступаючи у парі із досвідченим Дейвом Вотсоном, вони створили основну пару центральних захисників. він виграв з командою Кубок Англії 1995 року, відігравши в тому числі увесь фінальний матч проти «Манчестер Юнайтед» (1:0)[5], а потім і Суперкубок Англії 1995 року. Загалом за рідний клуб Ансворт провів шість сезонів, взявши участь у 116 матчах чемпіонату.

Влітку 1997 року, після того як команду покинув Вотсон, новий тренер Говард Кендалл не бачив Ансворта основним гравцем, тому Девід залишив стан ліверпульців і перейшов у «Вест Гем Юнайтед». Там захисник провів один сезон, але не прижившись у Лондоні виявив бажання переїхати ближче до свого дому в Мерсісайді[6]. В результаті у червні 1998 року його за 3 млн фунтів придбала «Астон Вілла» з Бірмінгема. В цей же час його рідний «Евертон» очолив Волтер Сміт, який виявив зацікавлення у поверненні Ансворта, тому вже через місяць, перш ніж сезон навіть розпочався, посилаючись на проблеми з тривалими поїздками з дому, він повернувся в «Евертон», який заплатив «Віллі» ті самі 3 мільйони фунтів[6]. Менеджер «вілланів» Джон Грегорі гнівно відреагував на дії Ансворта, втім погодився на трансфер. За «Астон Віллу» Ансворт відіграв лише одну гру в складі резервної команди[7].

Після повернення до рідного клубу Ансворт знову став стабільним основним захисником і навіть продемонстрував свою універсальність, коли змушений був через проблеми зі складом виступати на позиції опорного півзахисника. У цій ролі він також грав у чвертьфіналі Кубка Англії проти «Ньюкасл Юнайтед», забив вражаючий гол з дальньої дистанції, який, однак не допоміг його команді пройти далі, зазнавши поразки 1:4[7]. Коли 2002 року команду очолив Девід Моєс, він почав використовувати Ансворта ліворуч, оскільки в центрі основною парою захисників стали Джозеф Йобо—Девід Вейр. Наприкінці сезону 2002/03 клуб вирішив продовжити контракт з гравцем лише на один рік, з чим футболіст не погодився і вирішив залишити рідну команду, в якій провів понад 300 ігор у Прем'єр-лізі.

12 липня 2004 року Ансворт став гравцем «Портсмута»[8], де був основним центральним захисником, але після відставки менеджера Гаррі Реднаппа втратив своє місце і провів другу половину сезону в оренді за «Іпсвіч Таун», провівши 16 матчів у Чемпіоншипі і зайняв 3-тє місце. Оскільки термін оренди не включав ігри плей-оф, Ансворт не зміг допомогти команді у вирішальних матчах і їй без Девіда не вдалось вийти до Прем'єр-ліги.

22 серпня 2005 року захисник підписав трирічний контракт з іншим клубом Чемпіоншипу «Шеффілд Юнайтед»[9] і в першому ж сезоні допоміг команді вийти до вищого дивізіону, але наступного сезону втратив місце в основі, через що у січні 2007 року перейшов у «Віган Атлетік»[10] , де і дограв сезон. У «латікс» Ансворт був в першу чергу дублером лівого захисника Лейтона Бейнса і лише після серйозної травми Стіва Макміллана став грати у центрі обороні. В останньому турі сезону Прем'єр-ліги 2006/07 Ансворт забив пенальті у ворота свого попереднього клубу «Шеффілд Юнайтед», завдяки якому відправив свій колишній клуб до Чемпіоншипу, одночасно врятувавши «Віган» від вильоту[11]. Тим не менш, його контракт, який закінчився в кінці сезону, не був продовжений[12].

11 серпня Девід підписав однорічний контракт з «Бернлі»[13], що грав у Чемпіоншипі, де провів один рік. Наприкінці сезону йому запропонували нову угоду на посаді помічника менеджера Оуена Койла, але він відхилив пропозицію і покинув клуб 30 червня 2008 року[14].

8 серпня 2008 року Ансворт приєднався до клубу «Гаддерсфілд Таун»[15], але зігравши лише 4 гри у Першій лізі, третьому за рівнем дивізіоні країни, 30 березня 2009 року покинув клуб[16] і незабаром після цього оголосив про завершення ігрової кар'єри[17].

У 1993 році у складі збірної Англії до 20 років взяв участь у молодіжному чемпіонаті світу з футболу в Австралії, де зіграв усі шість ігор, які англійці зіграли на цьому чемпіонаті світу і стали бронзовими призерами змагання, та забив один гол у матчі за 3-тє місце[18]. Згодом залучався до складу молодіжної збірної Англії. На молодіжному рівні зіграв у 7 офіційних матчах.

3 червня 1995 року зіграв свій єдиний матч у складі національної збірної Англії, зігравши проти Японії (2:1) на Кубку Умбро[19][20].

По завершенні кар'єри гравця, 2009 року, увійшов до тренерського штабу молодіжної команди «Престон Норт-Енд». Після уходу Алана Ірвайна він був переведений в тренерський штаб першої команди, і коли головний тренер Даррен Фергюсон був звільнений в кінці 2010 року[21], Ансворт тимчасово керував старшою командою до приходу наступника Філа Брауна в січні 2011 року. Про звільнення Брауна, Ансворт знову був призначений виконувачем обов'язки менеджера клубу в грудні 2011 року разом із Гремом Александером. Після призначення нового менеджера Грема Вестлі, 16 січня 2012 року Ансворт був звільнений з посади[22].

6 грудня 2012 року Ансворт повернувся до свого колишнього клубу «Шеффілд Юнайтед», ставши керівником академії. Після відходу менеджера клубу Данні Вілсона у квітні 2013 року, Ансворт був призначений помічником нового головного тренера Кріса Моргана[23]. Влітку повернувся до своєї попередньої ролі після приходу Девіда Вейра на посаду менеджера клубу, але вже 1 серпня 2013 року Ансворт вирішив покинути клуб[24].

В подальшому працював в системі академії «Евертона». У вересні 2013 року він був призначений помічником менеджера команди «Евертон-U23» Алана Стаббса[25]. У 2014 році Стаббс покинув команду, залишивши Ансворта головним тренером молодіжки. У травні 2016 року, після звільнення головного тренера Роберто Мартінеса за один тур до завершення чемпіонату, Ансворт керував головною командою у останній грі Прем'єр-ліги сезону 2015/16, в якій його підопічні здобули перемогу 3:0 над «Норвіч Сіті»[26]. Після призначення Рональд Кумана Ансворт повернувся до роботи з молодіжною командою «Евертона». Після звільнення Кумана 23 жовтня 2017 року Ансворт знову став в.о. головного тренера[27]. Цього разу він пропрацював на цій посаді довше, трохи більше місяця, поки 29 листопада 2017 року повноцінним головним тренером не був призначений Сем Еллардайс.