Девід Бірн

Девід Бірн народився 14 травня 1952, року в місті Дамбартон, Шотландія. Через два роки його батьки переїхали до міста Гамільтон Канада, потім коли йоиу було 8 років, або 9 переїхали до США, до міста Арбутус, штат Меріленд. Бірн відвідував рік школу дизайну в Род Айленді, потім покинув її, сформувавши в 1974, році гурт Talking Heads, із ще з двома студентами цієї школи де він навчався, з басисткою Тіною Уеймут, і барабанщиком, Крісом Францем, потім до них приєднується, гітарист і клавішник, Джеррі Гаррісон. Ще рік Бірн навчається в коледжі, в Меріленді в Балтиморі. крім основної групи Бірн бере участь і в інших проектах, він співпрацює з Браяном Іно, з яким вони випустили альбом, My Life in the Bush of Ghost 1981, року, який привернув увагу критиків, у цьому альбомі було вперше використано, сеплювання. Серед інших проектів Бірна в 80-тих роках це робота в створенні до бродвейської постановки The Catherine Wheel, продюсування гурту The B'52s, і також написання музики до кіно, і балету. У 1988, році Бірн разом з Рюїті Сакамото, та Конг Су Бірн ортимав Оскар, за саундтрек, до фільму, «Останній імператор», режисера Бернардо Бертолуччі. У 90-тих роках Бірн засновує власний лейбл Lauka Bop, за допомогою якого прсував бразильську музику, крім того Бірн читає лекції, почав професійно займатися фотографією. Нині його виставки відбуваються у галереях сучасного мистецтва по всьому світу. У 2003, Бірн випустив книгу Envisioning Emotional Epistemological Information, з DVD-додатком, який містить роботи артиста з powe point. З того часу він виступає на лекціях на тему цієї програми. В 2005 році Девід Бірн пристосував для виконання музичних творів занедбану фабрику з виробництва фарб «Fragfabriken», у Стокгольмі. Для того щоб задіяти у виробництві звуку всі конструкції будівлі Бірн переробив старий орган який працюва за допомогою деревяного хутра. Частина клавіш і педалей органу, який був перобладнаний і зєднаний з десятками прозорих пластикових труб через які повітря нагнітається для створеня, вітру і свисту. Спеціальні троси повязували інші клавіші з молотками що бють по порожніх металевих колонах будівлі фабрики. До поперечних балок були прикріплені спеціальні пристрої що змушують ці металеві бруси вібрувати та видавати гудіння різної висоти. У 2009 році Бірн випустив книгу «Записки велосипедиста», зі спостереженням життя різних міст, де Девід розповідає не лише про побачене, але і ділиться думками, про те як зробити світ кращим.

• My Life in The Bush of Ghost (1981)
• Rei Momo (1989)
• Uh-Oh (1992)
• David Byrne (1994)
• Feelings (1997)
• Look into the Eyeball (2001)
• Grown Bacwards (2004)
• Everything That Happenes Will Happen Today (2008)
• Love This Giant (2012)
• American Utopia (2018)

• У Девіда Бірна та його дружини Адел Луц є дочка Малу Абені Валентайн Бірн, Бірн з Луц розлучилися в 2004 року
• Бірн зявляється в 309-му епізоді мультсеріалу Сімпсони, «Dud, Where's Ranch», 14 сезон. У цьому епізоді Девід Бірн і Гомер Сімпсон, створюють музичну композицію «Everybody Hates Ned Flanders»
• В операційній системі Windows XP, в папці Загальні документи, знаходиться загальна композиція Девіда Бірна «Like Humans Do», з альбому «Look Into The Eyeball» 2001 року у форматі Windows Media Audio

• https://www.imdb.com/name/nm0126154/
• https://www.britannica.com/biography/David-Byrne