Деже Тандорі

Тандорі Деже (Дежьо) (угор. Dezső Tandori; 8 грудня 1938, Будапешт — 13 лютого 2019) — угорський письменник, поет, перекладач, художник-графік.

Деже Тандорі
Народився 8 грудня 1938(1938-12-08)[1]
Будапешт, Королівство Угорщина[2]
Помер 13 лютого 2019(2019-02-13)[1] (80 років)
Будапешт, Угорщина
Поховання Керепеші
Країна  Угорщина[3]
Діяльність автор, перекладач, поет, письменник
Мова творів угорська[4]
Членство Digital Literary Academyd і Széchenyi Academy of Literature and Artsd
У шлюбі з Ágnes Tandorid
Нагороди

премія Кошута (1998)

Лауреат Угорщиниd (1996)

премія журнала «Alföld»d (1984)

Q1105226? (1974)

Премія Мілана Фюштаd (1975)

медаль Гете (2007)

Robert Graves Prized (1972)

премія журнала «Alföld»d (2012)

Сайт: pim.hu/hu/dia/dia-tagjai/tandori-dezso

Життя і творчість

Виріс у багатомовній родині. У віці шести років вже ходив на уроки німецької мови. Крім рідної мови знав також російську. Вивчав угорську та німецьку мови в університеті імені Лорана Етвеша в Будапешті.

Розпочав свою кар'єру як перекладач німецької літератури (Брігітта фон Штіфтер, Рільке та Кафка) та філософії (естетика Гегеля) на угорську мову. Мав замовлення на епічні твори, драми, новели, а також вірші та теоретичні твори. Перекладав «Едди» та «Парцифаля».
З 1964 викладав мови у вишах Будапешта. З 1971 — на творчій роботі.
Перекладав літературні твори Томаса Бернгарда, Франца Верфеля, Ернста Толлера, Петера Гакса та Ганса Еріха Носсака, повісті «Лола», «Blutrot passepartiert» та «Розвідник» Франсуа Маєра Преслі, а також твори Іммануїла Канта, Теодора В. Адорно та теоретика мистецтва Вернера Гофмана «Основи сучасного мистецтва. Вступ у його символічні форми».

У 1968 р. опублікував свою першу роботу, том поезії «Töredék Hamletnek» («Фрагмент для Гамлета»). Він також писав оповідання, романи, дитячі книги та есе.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. PIM identifier
  3. Bibliothèque nationale de France Record #12885160t // BnF catalogue général — Paris: BnF.
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.