Дейв Меррей

Дейвід Меррей народився в Лондоні в Royal Middlesex Hospital 23 грудня 1956 року. До нього, у сім'ї Меррей уже було 2 сестри: на 6 років старша Пауліна і Джанет, на 3 роки молодша. По лінії батька, Мерреї були змішаними представниками шотландської та ірландської крові. Першою любов'ю Меррея був футбол: він був спритним центральним нападником в юнацькій команді, доки музика не стала важливішою.

Батько Дейва за інвалідністю не працював, а мати підробляла прибиральницею на пів-ставки. Сім'я ледве зводила кінці з кінцями і Мерреї селилися то в одному місці, то переїжджати на нове: коли Дейву минуло 14 — він уже встиг провчитися у 10 школах. Невдачі та бідність спричиняли часті сварки між батьками Дейва, а коли таке траплялося, мати забирала Дейва і сестер на місцевий склад Армії спасіння, — і там вони інколи проводили цілі тижні, ховаючись від кепського настрою батька. Усі ці події сформували характер майбутнього гітариста гурту «Iron Maiden», змусили Дейва поглянути на себе, і навчили бути стриманим у тяжкі часи. Набуті звички допомогли не занепадати духом під час іспитів і нещасть, що у кінцевому підсумку декількома роками пізніше змусило багатьох учасників покинути гурт. Коли Дейв заробив перші серйозні гроші разом із гуртом, він передусім купив батькам будинок: через бідність, якої зазнавала сім'я, купівля будинку повернула сім'ї упевненість у тому, що вони не будуть переїжджати із одного місця в інше. Це було саме те, про що він завжди мріяв і чого досяг за допомогою своєї музики.

Постійно переїжджаючи з місця на місце і будучи при цьому скрізь «новеньким», Дейв побачив багато. Право членства в колективі приходилося іноді пробивати кулаками. Тільки у нього з'являлися друзі, сім'я знову переїжджала на нове місце — і доводилося все починати спочатку: битися також доводилося доволі часто.

Одним з місць проживання сім'ї Меррей була квартира над клубом у Clapton, яка використовувалась для репетицій на той час популярних гуртів в 60-ті як «Hollies», «The Searchers» і «The Dave Clark Five». Іноді юний Дейв зазвичай спускався вниз, щоб постежити за юрбою людей, що танцювали: зазвичай тоді, коли члени гурту налагоджували своє обладнання, що й для нього було дуже цікаво. Коли він підростав, — у той час йому було п'ять або шість років — його завжди оточувала музика, а оскільки це була ера «Бітлз», його сестри завжди програвали платівки цієї групи. Крім того, в клубі було фортепіано і Дейв постійно крутився навколо нього. Першу свою гітару майбутній гітарист зробив з картону. Він вирізав фігури, напихав їх папером — і обмотував це все стрічкою, а Потім підігравав, слухаючи записи «The Beatles» і уявляв, що він Джон Леннон. Хоч із великим небажанням Мерреї переїжджали з одного місця на інше, саме музика стала для нього чимось загладжуючим.

Мить, що змінила музичні вподобання Дейва та все його життя, після якої він уже не міг повернутися у своє звичне річище настав, коли йому виповнилося 15. Він уперше почув по радіо композицію Джимі Гендрікса «Voodoo Child» і ця випадковість стала переломною. Йому було 15 або 16 і він уже мав для початку декілька альбомів Гендрікса, а потім і декілька блюзових альбомів. Любов до рок музики надійшла швидко: Дейв почав відпускати волосся і носити афганську куртку і читав музичні видання щотижня. Він почав ходити на концерти і вечірки з новими друзями, тими котрі грали і головним серед них був хлопець на ім'я Адріан Сміт.

Його першим гуртом було тріо Stone Free, яке він і Адріан заснували зі своїм шкільним товаришем. Вони з Адріаном грали на гітарах, а інший їх товариш, котрого звали Дейв Маклахлін, грав на бонго. Вони відіграли всього лиш один концерт в залі місцевої церкви одним суботнім днем перед аудиторією із 6 людей. Вони зіграли кавери T Rex і Джимі Хендрікса.

Дейв і Адріан могли б грати на гітарах разом на їх непрофесіональному обладнанні усю їх юність, писати разом пісні і часто розмовляти про те, що вони зробили і що зроблять. Дейв весь час прямував вперед і шукав найкращий гурт, який міг тільки знайти, доки не зустрів Мейден. Він завжди ходив на прослухування в суботу або неділю вранці. І результатом одного такого прослухування було запрошення в гурт під назвою Electric Gas, яка грала американський легкий рок. Це було в 1973 році. Йому подобалося не все, але це було щось нове. В той час він готовий був грати хай би з ким заради отримання досвіду. Він був з ними майжео рік, але вони ніколи по-справжньому не виступали, а тільки репетирували. Лиш зрідка вони виступали в пивничках а іноді й в молодіжних клубах, але так ні одного справжнього концерта.

Потім був панк гурт під назвою The Secret. Це було змішення стилів. Це все ще були ранній панк-рок і небагато глему. Він навіть записав сингл разом з ними, який називався 'Cafe De Dance' і був випущений на індійському лейблі в 1975 році. Це був перший раз коли юний гітарист міг прийти у справжню звукозаписну студію і насолодитися цим. Але Дейв покинув The Secret і подумав про те, щоб приєднатися до якого-небудь гурту, який грає важкий метал.

Після декількох місяців перебування в Iron Maiden, Дейв посварився з деякими членами колектива і був змушений піти.

Дейв приєднався до іншого рок-гурту з Іст-Енда Urchin, у якого вже була заслужена репутація. Створений його шкільним товаришем, Адріаном Смітом, Urchin не був таким важкими як Iron Maiden. Urchin скоріше відносився до мейнстриму. Дейв прегарно вписався до нового колективу. Едріан співав і грав на гітарі, вони шукали ще одного гітариста і він з'явився в потрібний час в потрібному місці. В Urchin був невеликий контракт з лейблом DJM, який забезпечував запис двох синглів або альбому на вибір. Перший сингл Black Leather Fantasy був записаний, але не був випущений і розсерджений гурт повернувся в студію уже з Дейвом Мерреєм, щоб завершити запис She’s A Roller, яка в 1980 році із запізненням вийшла в світ. В той час Urchin і Iron Maiden були в однаковому становищі. У них було декілька своїх пісень, але ще було декілька каверів Free і Thin Lizzy, однак Urchin були першими, хто зробив добрий запис. Але серце Дейва належало Iron Maiden навіть після того, як вони звільнили його. Він почувався винним через це. Він це зробив не з якихось корисливих причин, він щиро хотів бути в Iron Maiden. Він слідував поклику серця.

Дейв повернувся до гурту, і нове тріо почало завзято репетирувати, працюючи тільки з тими піснями, які до того часу написав Стив Гарріс. Багато пісень з перших двох альбомів Залізної Діви були відпрацьовані тоді: Prowler, Iron Maiden, Wrathchild, Another Life, Innocent Exile, Sanctuary, Transylvania, Purgatory і Drifter. Вони звучали дещо по-іншому, але лірика і більшість рифів залишились незмінними.