Дейнеко Руслан Юрійович

Дейнеко Руслан Юрійович (нар. 01994-07-1212 липня 1994, Чугуїв Харківська область пом. 02014-08-2828 серпня 2014, с. Войкове, Старобешівський район Донецька область) — українській військовослужбовець, навідник САУ 92-ї окремої механізованої бригади. Загинув під час спроб деблокування українських підрозділів в м. Іловайську за 5 км на схід від м. Комсомольське на Донеччині.

Дейнеко Руслан Юрійович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 12 липня 1994(1994-07-12)
Чугуїв Харківська область
Смерть 28 серпня 2014(2014-08-28) (20 років)
біля с. Войкове, Старобешівський район Донецька область
(загинув під час масованого обстрілу українських підрозділів)
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 92 ОМБр
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Руслан Дейнеко народився 1994 року в м. Чугуїв на Харківщині. У 2013 році закінчив технікум та вступив на заочне відділення до інституту. Того ж року підписав контракт на військову службу. Займався спортом і туризмом, входив до складу збірної Харківської області, учасник Всеукраїнських змагань з ТПТ (техніка пішохідного туризму).

З початком російсько-української війни служив старшим солдатом, був навідником САУ 92-ї окремої механізованої бригади.

Обставини смерті

Вранці 28 серпня 2014 року, в ході боїв за Іловайськ, ротно-тактична група бригади рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. За 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область), в районі Агрофірми «Авангард», колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Руслан Дейнеко загинув о 4-й ранку на дорозі поміж селами Новозар'ївка та Войкове Старобешівського району. Під час обстрілу та в бою з противником бригада понесла людські втрати, також було втрачено багато техніки. За даними комбрига В. Ніколюка, станом на 2 вересня, не вийшли на зв'язок 9 військовослужбовців.

Бійці вважалися зниклими безвісти. Російські збройні формування закопали загиблих українських військових поблизу поля бою. 16 вересня пошуковцями Союзу «Народна пам'ять» було проведено ексгумацію 8 тіл загиблих військових у братській могилі неподалік с. Новозарьєвка, Старобешевського району[1]. Руслана бачили на полі бою з пораненням голови, без свідомості.

Під час пошукових робіт 27 вересня 2014 року, один з керівників волонтерських груп місії «Евакуація 200» Павло Нетьосов, знайшов залишки стопи невідомого бійця. Завдяки зверненню в листопаді 2018 року до нього матері Руслана Дейнека, вдалось ідентифікувати ці залишки[2].

У січні 2019 році Руслан Дейнеко був ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Кушугумському кладовищі поблизу Запоріжжя невідомих героїв АТО. Перепохований 06.03.2019 року на Чугуївському кладовищі № 5[3].

Залишилися батьки та сестра.

Нагороди та відзнаки

  • 6 грудня 2020 року, Указом Президента України № 537/2020, за особисті заслуги у зміцненні обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.