Декрет Президента Республіки Білорусь

Проект закону про делегування Президенту законодавчих повноважень може вносити до Палати представників сам Президент. Проект закону має визначати коло відносин, які регулює декрет, і термін повноважень Президента на видання декрету.

Не допускається делегування повноважень Президенту на видання декретів:

• що передбачають зміну і доповнення Конституції, її тлумачення;
• що змінюють і доповнюють програмні закони;
• що затверджують республіканський бюджет і звіти про його виконання;
• що змінюють порядок виборів Президента і Парламенту Республіки Білорусь;
• що обмежують конституційних прав і свобод громадян.

Закон про делегування законодавчих повноважень Президенту не може дозволяти йому змінювати цей закон, а також надавати право приймати норми, що мають зворотну силу.[2]

Приклади: Декрет № 6 від 28 грудня 2014 року «Про невідкладні заходи з протидії незаконному обігу наркотиків», Декрет № 5 від 31 серпня 2015 «Про іноземну безоплатну допомогу».

Ініціювати їх видання може Президент або Рада Міністрів (у цьому випадку декрет має скріпити підписом Прем'єр-міністр Білорусі).

Президент не може видавати декрети з тих самих питань, що й декрети попереднього типу, за винятком вживання заходів, передбачених статтею 79 Конституції[3].

Тимчасовий декрет з письмовим обґрунтуванням необхідності його видання в триденний термін після його підписання вноситься до Палати представників Національних зборів Республіки Білорусь, зокрема й у період між сесіями, Президентом або за його дорученням Головою Адміністрації Президента Республіки Білорусь. Цей термін починає обчислюватися з дня, наступного за днем ​​підписання цього тимчасового декрету. Тимчасовий декрет розглядається Палатою представників, а потім Радою Республіки в порядку і строки, визначені регламентами палат. Не підлягають розгляду тимчасові декрети, що втратили силу до моменту їхнього розгляду в Національних зборах Республіки Білорусь. Палати Національних зборів Республіки Білорусь мають право скасувати тимчасовий декрет більшістю (не менше двох третин) голосів від повного складу кожної з палат. Їхні рішення приймаються у формі постанов. Якщо голосування в палатах не привело до прийняття рішень про скасування тимчасового декрету або таке рішення прийнято однією з палат, то декрет зберігає свою силу.

Проекти законів, що за змістом суперечать з тимчасовим декретом, можуть прийматися Національним зборами Республіки Білорусь після скасування або визнання таким, що втратив силу цього декрету або його відповідних норм, чи у випадках, коли проекти законів внесені в Палату представників Президентом або з його згоди. Відносини, що виникли або набули якісно нового стану з набранням сили тимчасовим декретом, після його скасування можуть регулюватися законом. За необхідності регулювання таких відносин палати Національних зборів одночасно з прийняттям рішень про скасування тимчасового декрету зобов'язані прийняти відповідний закон. Палати Національних зборів можуть прийняти закон, що за змістом збігається з відповідним тимчасовим декретом. Зі вступом такого закону в силу декрет втрачає свою силу. При прийнятті закону, який частково збігається за змістом з тимчасовим декретом, цей декрет зберігає свою силу в частині, яка не врегульована таким законом, якщо декрет в цій частині не скасований в установленому порядку палатами Національних зборів Республіки Білорусь[2].

Приклади: Декрет № 3 від 2 квітня 2015 року «Про попередження соціального утриманства» (неофіційна назва — «декрет про дармоїдів»[4][5]; утім, у преамбулі не вказано, якою необхідністю викликано його прийняття[6]), Декрет № 3 від 1 березня 2010 року «Про деякі питання застави майна».