Референдум у Білорусі 1995
14 травня 1995 р. з ініціативи президента Білорусі Олександра Лукашенка відбувся перший референдум в історії незалежної Білорусі. Був одним із найважливіших і вирішальних в історії країни, оскільки визначив, окрім символіки, державний статус російської мови та стратегічний напрямок на інтеграцію з Росією. Внаслідок референдуму Білорусь значною мірою повернулась до форми радянської республіки, а білоруська мова почала втрачати позиції перед російською, опинившись на межі зникнення.[1]
Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій Білорусі |
---|
Правова система
|
Глава держави
|
Виконавча влада |
Судова влада
|
Вибори та референдуми
|
Категорія • Інші країни |
Питання і результати
На референдум було винесено 4 питання:
- Про зміну державної символіки. Пропонувалося змінити герб Пагоня і біло-червоно-білий прапор на символи, що нагадували символи Білоруської РСР;
- «За» проголосували 75,1% виборців, «проти» — 20,5%.
- Про надання російській мові статусу державної поруч з білоруською;
- «За» проголосували 83,3% виборців, «проти» — 12,7%.
- Про підтримку дій президента, спрямованих на економічну інтеграцію з Російською Федерацією;
- «За» проголосували 83,3% виборців, «проти» — 12,5%.
- Про необхідність внесення змін в конституцію, які передбачали можливість дострокового припинення повноважень Верховної Ради Президентом у випадках систематичного або грубого порушення Конституції.
- «За» проголосували 77,7% виборців, «проти» — 17,8%.
- Попередній герб (Погоня)
- Попередній прапор
- Новий герб
- Новий прапор
Правова оцінка референдуму
Невідповідність Конституції
Згідно із статтею 148 Конституції Республіки Білорусь, заборонялося змінювати або доповнювати Конституцію протягом останніх шести місяців повноважень парламенту.[2]
Невідповідність законодавству
- Згідно з «Законом про всенародне голосування (референдумі)», на всенародне голосування заборонялося виносити питання, які «порушують невід'ємне право народу Республіки Білорусь на державні гарантії існування білоруської національної культури і мови» (стаття 3). Перший пункт плебісциту формулювався так: «Чи згодні Ви з наданням російській мові рівного статусу з білоруською?». На той час у юридичній практиці Білорусі існував прецедент: ініціативній групі громадян з Народного руху Білорусі восени 1994 року було відмовлено в проведенні референдуму з аналогічним питанням саме на підставі даної статті «Закону про всенародне голосування (референдум)». Заява цієї групи про ініціацію референдуму була розглянута в шести парламентських комісіях і в Міністерстві юстиції. Всі вони, як повідомлялася у пресі, «видали приблизно однакове мотивування відмови в проведенні референдуму». Ґрунтуючись на отриманих висновках і посилаючись на статтю 3 «Закону про всенародне голосування (референдум)», ЦВК пояснила подавцям заяви, що питання про надання російській мові державного статусу «прямо заборонено законодавством республіки».[3]
- При формуванні комісій для референдуму були порушени норми статей 18 і 20 «Закону про всенародне голосування (референдум)» у частині способу формування комісій.[4]
Інші правові суперечністі
- Призначення референдуму відбулося з порушенням регламенту Верховної Ради.[5]
- На проведення агітації проти винесених на референдум пропозицій накладалися суттєві обмеження.[6].
- Спостерігачами були зафіксовані фальсифікації на ділянках безпосередньо 14 травня.[7] *Парламентська асамблея ОБСЄ зробила висновок, що парламентські вибори і референдум у Білорусі не відповідали всім міжнародним нормам вільного і справедливого голосування. Зазначався контроль з боку уряду за ЗМІ (що спричиняло нестачу або спотворення інформації), втручання виконавчої влади у виборчий процес, перешкоди діяльності політичних партій та ін. Заяву стосовно виборів і референдуму в Білорусі зробив держдепартамент США. У ній було висловлено жаль з приводу того, «яким чином і в якій обстановці керівництво Білорусі провело вибори і референдум».[8]
Примітки
- Колб, Аксана (14 травня 2021). Доўгі шлях да лепшай долі. Новы Час (біл.) (18 (726)): 1.
- Сяргей Навумчык. Рэфэрэндум-95 пра сымболіку і мову ня быў легітымным
- Всенародный референдум не произойдет // Народная газета, 22-24 октября 1994 г.
- Запрудзкі. Грамадскае сцвярджэнне беларускай мовы і парушэнні правоў беларускамоўных людзей
- Рэфэрэндум-95. Галадоўка ў парлямэнце, зьбіцьцё дэпутатаў[недоступне посилання з липня 2019]
- Вирізувалися згадки про референдум з виступів кандидатів в депутати. Архів оригіналу за 7 жовтня 2008. Процитовано 7 січня 2009.
- тут же. Архів оригіналу за 7 жовтня 2008. Процитовано 7 січня 2009.
- Парламентские выборы в Беларуси; Заявление госдепартамента США по поводу выборов и референдума в Республике Беларусь // Белорусская деловая газета, 22 мая 1995 г.
Джерела
- Офіційні результати ЦВК республіки
- Євгеній Ростиков. Коли говорить народ //Наш современник. — № 12. — 2004
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.