Делятицький Дмитро Євгенович
Дмитро́ Євге́нович Деляти́цький (14 серпня 1976, Хабаровськ, РРФСР) — український військовик, бригадний генерал Військово-Морських Сил ЗС України, заступник командувача Морської піхоти Військово-морських сил Збройних сил України (з 2018).
Делятицький Дмитро Євгенович | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Бригадний генерал | |||||||
| |||||||
Загальна інформація | |||||||
Народження |
14 серпня 1976 (45 років) Хабаровськ, РРФСР | ||||||
Військова служба | |||||||
Приналежність | Україна | ||||||
Вид ЗС | ВМС ЗС України | ||||||
Рід військ | Морська піхота | ||||||
Війни / битви | Вторгнення Росії в Україну | ||||||
Командування | |||||||
| |||||||
Нагороди та відзнаки | |||||||
Делятицький Дмитро Євгенович у Вікісховищі |
Командир 36-ї окремої бригади морської піхоти (2015—2018), 1-го окремого батальйону морської піхоти (2012—2014).
Життєпис
У 1997 році закінчив загальновійськовий факультет Одеського інституту сухопутних військ за спеціальністю «Бойове застосування танкових підрозділів» (освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»). Після закінчення навчання обіймав посаду командира взводу 1019-го окремого механізованого батальйону 127-ї механізованої бригади. З 1999 по 2004 був командиром роти цього ж батальйону. З 2004 по 2005 рік — командир роти 127-го окремого механізованого батальйону військ берегової оборони у Феодосії (частина А-0289, розформована).
З 2005 по 2007 рік служив офіцером Відділу управління особового складу командування ВМС, після чого протягом двох років був заступником командира 1-го окремого батальйону морської піхоти. З 2009 по 2012 рік — начальник штабу, перший заступник 81-го окремого батальйону логістики. З січня по серпень 2012 року — командир цього ж батальйону.
16 серпня 2012 року прийняв командування 1-м окремим батальйоном морської піхоти.
На початку березня 2014 року під час українсько-російського конфлікту в АР Крим в/ч А2272 1-го окремого батальйону морської піхоти була заблокована російськими військовими, що вимагали здати зброю та боєприпаси. Українські військові відмовилися виконати ці вимоги[1], а командир батальйону Дмитро Делятицький у інтерв'ю каналу «Кремль.tv» повідомив, що він та усі його підлеглі лишаються вірними присязі народу України, а він особисто виступає за єдину та неподільну державу.
Під час зіткнення з російськими окупаційними силами отримав переломи ребер, після чого потрапив у полон, утримувався в одиночній камері. Наприкінці березня 2014 був звільнений з полону[2].
У 2015 році Делятицький став командувачем 36-ї окремої бригади морської піхоти, сформованої із залишків 36-ї бригади берегової оборони, 1-го і 501-го батальйонів морської піхоти.[3]
У 2018 році був призначений заступником командувача морської піхоти України.
У 2021 році указом Президента України присвоєно звання бригадного генерала.[4]
Відзнаки та нагороди
- Орден Данила Галицького (21 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку[5]
- орден Богдана Хмельницького III ступеня[6]
- Медаль «10 років Збройним Силам України»
- Медаль «За сумлінну службу» II ст.
- Медаль «За сумлінну службу» III ст.
- Пам'ятна медаль «90 років Військово-морському прапору України»
Примітки
- Українські морські піхотинці у Феодосії тримають оборону. «5 канал». Процитовано 13 березня 2014.
- Звільнений підполковник Делятицький зі зламаними ребрами прямує до Миколаєва
- 36 окрема бригада морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. Процитовано 20 жовтня 2021.
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №621/2021. Президент України (укр.). Процитовано 6 грудня 2021.
- Указ Президента України від 21 серпня 2014 року № 660/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України 270—2019
Посилання
- Командири частини А2272. ВО Спілка ветеранів та працівників силових структур «Звитяга». Процитовано 13 березня 2014.
- Інтерв'ю Дмитра Делятицького каналу Кремль.tv. «Youtube». 5 березня 2014. Процитовано 13 березня 2014.
- Інтерв'ю Дмитра Делятицького спеціально для ТРК Бриз. «Youtube». 11 березня 2014. Процитовано 13 березня 2014.