Деметріос Бернардакіс


Деметріос Бернардакіс (грец. Δημήτριος Βερναρδάκης ; 3 грудня 1833[2] — 25 січня 1907[3]) — грецький письменник, драматург, перекладач, історик, філолог, викладач.

Деметріос Бернардакіс
Народився 21 листопада (3 грудня) 1833 або 1834[1]
Agia Marinad, Lesbos Municipalityd, Північні Егейські острови, Греція
Помер 12 (25) січня 1907 або 1907[1]
Мітіліні, Османська імперія
Країна  Греція
Національність греки
Діяльність драматург, історик, University professor, поет, письменник
Галузь філологія і історія
Alma mater Афінський національний університет імені Каподистрії і Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана (1856)
Знання мов грецька і Новогрецька
Заклад Афінський національний університет імені Каподистрії
Членство Грецьке філологічне товариство Константинополяd
Напрямок Афінська школа
Брати, сестри Grigorios Bernardakisd і Athanasios Vernardakisd
Автограф

Біографія

Народився в Агія-Марина на острові Лесбос. Його тато, Ніколаос Бернардакіс, був родом із Криту, мати, Меліссінія, — з роду Транталисів. Його брати також стали ученими: Афанасіос Бернардакіс — економістом, спеціалістом по економічній історії Греції, Григоріос — філологом. Початкову освіту отримав під керуванням відомого діяча Григоріоса Геннадіоса, з 1849 року вивчав грецьку літературу в Афінському університеті, потім отримав стипендію від патріарха Александрійського Каллиника родом з Худоби для навчання в Європі, де вивчав філософію у Берліні та Мюнхені, отримавши у 1856 році в Мюнхенському університеті ступінь доктора філософії.[4][5]

Вперше став відомим завдяки своїм перекладам з давньогрецької на новогрецьку трагедій Евріпіда («Фінікійські жінки», «Гекуба», «Іпполіт» і «Медея»), однак пізніше уславився головним чином як автор власних драм у віршах, за допомогою яких хотів створити у Греції національний театр, заснований на шекспірівських принципах, але при цьому і на грецький історії, міфології й філософії. Перша драма його авторства, «Εικασία», була надрукована у 1850 році для конкурсу «Ράλλειο Διαγωνισμό Ποίησης».[6][7] Його п'єси користувалися популярністю під час життя Бернардакіса, але потім були швидко забуті, в основному через їхню архаїчну мову.[8]

У 1861 році Бернардакіс отримав місце экстраординарного професора історії і літератури в Афінському університеті, а в 1865 році був підвищений до ординарного професора. Його університетська кар'єра завершилася 27 серпня 1869 року через тривалі студентські протести, організацію яких він приписував своїм супротивникам серед колег, а також владі. У 1882 році йому ненадовго знову вдалося зайняти кафедру в університеті, але він вийшов у відставку по завершенні семестру і став куратором Національної бібліотеки, а потім повернувся у рідні краї. Однак, він зберіг статус професора, а міністр освіти Атанасіос Евтаксіас навіть пропонував його кандидатуру у створювану тоді Академію наук, але вона не була схвалена іншими її членами.

Його брат Афанасіос (член-кореспондент академії Станісласа у Нансі) двічі, у 1904 і 1905 роках, висував свого брата на отримання Нобелівської премії по літературі.[9][10][11]

Помер у 1907 році в Мітіліні.

Серед драм авторства Бернардакіса зустрічаються написані як у грайливій (баталійна «Peridromos» і сатирична «Graomyomachia» (1856)), так і в серйозній («Eikasia» (1858)) розповідній манері. Більш пізні п'єси, такі як «Maria Doxapatri» («Μαρία Δοξαπατρή»; 1858), «Merope» («Μερόπη»; 1866) і «Kyra Frosyne» (1882), написані у яскраво висловленій патріотичній манері. Його перу належать також роботи по лінгвістиці й історії. Бернардакіс сприяв створенню орфографії новогрецької мови й виступав проти надмірної її архаїзації.

Примітки
  1. https://www.bartleby.com/library/bios/index2.html
  2. Θάνατος του Δημ. Βερναρδάκη. Εμπρός. 13 Ιανουαρίου 1907. с. 2.
  3. Εφταλιώτης, Αργύρης (1993). Ογδόντα ανέκδοτα γράμματα του Αργύρη Εφταλιώτη (1889-1907) προς τον Αλέξανδρο Πάλλη: οι αγώνες των πρώτων δημοτικιστών. Αθήνα: Ελληνικό Λογοτεχνικό και Ιστορικό Αρχείο. с. 139.
  4. Δημήτριος Ν. Βερναρδάκης. εφ. Δημοκράτης. 19 Νοεμβρίου 2008.
  5. Βερναρδάκης Δημήτριος. www.ekebi.gr. Εθνικό Κέντρο Βιβλίου. Процитовано 06-10-2016.
  6. ΚΩΝΣΤΑΝΤΙΝΑ ΓΕΩΡΓΙΑΔΗ, ΑΚΜΗ ΚΑΙ ΠΑΡΑΚΜΗ ΤΟΥ ΣΑΙΞΠΗΡΙΚΟΥ ΙΔΕΩΔΟΥΣ ΣΤΟ ΕΡΓΟ ΤΟΥ ΔΗΜΗΤΡΙΟΥ Ν. ΒΕΡΝΑΡΔΑΚΗ, σελ 210
  7. ΛΕΣΒΙΟΙ ΚΑΘΗΓΗΤΕΣ ΣΤΟ ΠΑΝΕΠΙΣΤΗΜΙΟ ΑΘΗΝΩΝ
  8. «[…] ο Βερναρδάκης δεν ήταν οπαδός της δημοτικής.» Δημαράς, Κωνσταντίνος (2000). Δημήτριος Βερναρδάκης. У Πολίτης, Αλέξης. Σύμμικτα Α΄: Από την παιδεία στην λογοτεχνία. Αθήνα: Σπουδαστήριο Νέου Ελληνισμού. с. 239. ISBN 978-960-320-100-7.
  9. Nomination Database - Literature. www.nobelprize.org. Процитовано 6 жовтня 2016.
  10. Nomination Database - Literature. www.nobelprize.org. Процитовано 6 жовтня 2016.
  11. Αρκουδέας, Κώστας (2015). Το χαμένο Νόμπελ: Μια αληθινή ιστορία. Αθήνα: Εκδόσεις Καστανιώτη. ISBN 9789600359374.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.