Демидови
Деми́дови (рос. Деми́довы) — російські підприємці і промисловці, засновники і управителі гірничих підприємств у середній Росії, на Уралі, в Сибіру та на Алтаї.
Історія
Родоначальник Демидових — Микита Демидович Антуф'єв (рос. Никита Демидович Антуфьев), відоміший під прізвищем Демидов (1656-1725), був тульським ковалем. З а правління царя Петра I зробив стрімку кар'єру, отримавши величезні землі на Уралі під будівництво металургійних заводів.
У 1696 Микита Демидов збудував під Тулою «діючий за допомогою води» (рос. «вододействующий») завод для виплавки чавуну. За указом Петра I у 1702 році йому було передано казенний Нев'янський завод на Уралі. Демидов перевіз туди майстерів із Тули та Москви, звів там нові підприємства, скуповуючи за безцінь землі і кріпосних.
У 1726, коли «промисловою імперією» вже керував правонаступник Микити Демидова його син Акинфій Микитович, Демидови отримали спадковий дворянський титул.
Акинфій Демидов (1678-1745) наприкінці життя володів 25-ма заводами — чавуноплавильними, залізоробними та мідяними, на Уралі, Алтаї і в центрі країни. Усередині XVIII століття брати Демидови були власниками 33 заводів, землі і понад 13 тисячами кріпосних душ чоловічої статі. Загальна чисельність працюючих на Акинфія Демидова робітників сягала 38 тисяч чоловіків.
По смерті Акинфія заводи були розділені між синами Акинфія Демидова, а алтайські рудники і підприємства відійшли у державну казну. Частину ж заводів було продано, зокрема і Нев'янський. Разом з тим Демидови продовжували будувати нові заводи.
Загалом від кінця XVII і впродовж XVIII століття підприємці Демидови побудували 55 заводів, в тому числі 40 на Уралі. Усередині XVIII століття на Демидівських заводах вироблялось понад 40% чавуна Російської імперії, а станом на початок XIX століття — близько чверті.
У XIX столітті володіння Демидових значно скоротилися, але і на початок XX століття цій родині належало на Урале понад 500 тисяс десятин землі та 11 заводів.
Джерело-посилання
- Демидови на www.hrono.ru (рос.)