Демогоргон
Демогоргон — божество або могутня споконвічна демонічна істота підземного світу, ім'я якої табуйоване. Приписується до грецької міфології, хоча назва, вірогідно, виникла внаслідок неправильного прочитання переписувачем коментаря вченого IV століття до латинської поеми I ст. н.е., і спотвореного через це грецького δημιουργόν (dēmiourgón, у формі знахідного відмінку від грец. δημιουργός,) — Деміург.
Демогоргон | |
---|---|
Етимологія
Найбільш поширена наукова точка зору виводить ім'я Демогоргон, яке вперше згадується в коментарі Лактанція Плацидуса (близько 350–400 рр. н.е.) до латинської поеми I ст. н.е. «Тебаїда» (Фіваїда) Публія Папінія Стація[1], внаслідок неправильного прочитання переписувачем коментаря цього вченого IV століття, і спотвореного через це грецького грец. δημιουργόν (dēmiourgón, у формі знахідного відмінку від грец. δημιουργός, "деміург")[2].
Коментар Лактанція Плацидуса, що спирається на посилання до більш ранніх відомих йому рукописів став найпоширенішим середньовічним коментарем до цієї поеми Стація і передається у більшості ранніх видань до 1600 р[3]. Коментар помилково приписувався іншому Лактанцію, християнському авторові Луцію Целію Фірміану Лактанцію, хоча коментатор, схоже, був прихильником Мітраїзму[4].
В коментарях до «Тебаїди» (Фіваїди) Demogorgon з'являється, як "верховна істота потрійного світу" (лат. triplicis mundi summum). В одному рукописі автор говорить про Стація:
«Dicit deum Demogorgona summum, cuius scire nomen non licet» (Він каже, що бог Демогоргон, владика, імені якого не дозволено знати)[5]. |
Демогоргон ніде не згадувався до Лактанція жодним письменником, язичником чи християнином. Однак, як зазначалося вище, існує кілька різних рукописних традицій, у тому числі така, що дає більшості критичних редакторів вказувати на "демоіргон", як на певну форму помилки грецького "деміургон".
В X столітті Демогоргон згадується у серії коротких приміток до «Фарсалії» Марка Аннея Лукана відомих як «Довідник з Лукана» (лат. Adnotationes super Lucanum), що входив до «Бернських коментарів» Лукана (італ. Commenta Bernensia)[6].
В XIV ст Боккаччо в своїй визначній «Genealogia Deorum Gentilium» посилається на загублені зараз роботи Теодонтія[7] (лат. Theodontius) та визнаний візантійський твір цього майстра «Афінський Пронапід», як на авторитетне джерело того, що Демогоргон є попередником усіх богів.
Історик мистецтва Жан Сезнец (англ. Jean Seznec) доводив — "Демогоргон - це граматична помилка від стань богом"[8].
Варіанти назв, наведені науковцем Рікардом Янке (Ricardus Jahnke), включають латинські "demoirgon", "emoirgon", "demogorgona", "demogorgon", причому перший критичний редактор Фрідріх Лінденброг (Фрідрікус Тіліоброга — Fridericus Tiliobroga) використав "δημιουργόν" (dēmiourgón), як прототип у 1600 році.
Інші теорії виводять назву від поєднання слів грец. δαίμων — англ. daemon (дух, використовуючи християнську конотацію демон раннього середньовіччя) та грец. γοργός (gorgós) — швидкий або грец. Γοργών (Gorgṓn) — Горгони давньогрецькі чудовиська, вперше засвідчені в Теогонії Гесіода[9].
В літературі
Демогоргон зображувався християнськими письменниками як демон пекла. Джон Мілтон в своїй поемі Утрачений рай «англ. Paradise Lost» (II. 966.) писав:
«Оркус і Адес, і страшне ім’я Демогоргона» |
Однак, Мілтон мав на увазі не мешканців християнського Пекла, а ще не сформованого «Чогось», де панує Хаос разом з Ніччю. В епічній поемі Мілтона Сатана проходить цим регіоном, подорожуючи з Пекла на Землю.
У Крістофера Марлоу в III сцені його п'єси «Доктор Фауст» (між 1589 та 1592) ім'я Демогоргона промовляє Фауст, викликаючи Мефістофеля латинським заклинанням.
Голландський демонолог XVI століття Йоганн Вейєр описав Демогоргона як володаря долі в ієрархії пекла[10].
Згідно з роботою італійського поета XVI ст Лудовіко Аріосто «I Cinque Canti» (1516)[11], Демогоргон має чудовий храмовий палац у горах Імаво (сучасні Гімалаї), куди кожні п'ять років богині Долі та Духи викликаються, щоб з'явитись перед ним і дати звіт про свої дії. Вони подорожують повітрям різними дивними засобами, і нелегко знайти відмінності між цим збором та відьомським Шабашем. Коли на основі поеми Аріосто Філіп Кіно поставив лібрето до опери Жана Батіста Люллі «Роланд», що виконувалася у Версалі, 8 січня 1685, Демогоргон був королем фей і майстром церемоній.
В іграх
В фантазійній настільній рольовій грі Dungeons & Dragons (укр. «Підземелля і дракони») — Демогоргон виписаний самопроголошеним могутнім принцом демонів, якого визнають і смертні і його побратими. Демогоргон в останньому друкованому випуску журналу Dragon був названий одним із найбільших лиходіїв в історії D&D[12].
В кіно
Демогоргон - ім’я потойбічної істоти з американського науково-фантастичного серіалу виробництва Netflix — Дивні дива (англ. Stranger Things), яке почало виходити в ефір у 2016 році[13]. Ця істота була інспірована грою Dungeons & Dragons.
Примітки
- Statius, Thebaid iv.500-518, уривок, який часто пов'язують з твором Лукана, Фарсалія vi.744–49, де, однак, Демогоргон не вказаний. Див. примітки до Lucan 6.744 у виданні Г.Вянсіно (G.Viansino) (Mondadori, 1995).
- Jahnke 1898, Sweeney 1997, Solomon 2012
- H. Anderson, The Manuscripts of Statius (Arlington, VA, 2009), vol. 2, pp. 83–85 and 191–202
- J. François, Le Scoliaste de la Thébaïde de Stace, Mémoire de licence, Liège, 1936, p. 82. R.D. Sweeney (ed., Lactantii Placidi in Statii Thebaida commentarii libri XII (Stuttgart/Leipzig: Teubner) 1997) також вказує на те, що іншого Плацидуса, християнського граматика, не слід плутати з цим Лактанцієм: «glossae Placidi (ut uidetur, Christiani) nullo modo auctori nostro sunt adscribendae» (p. viii)
- Thebaid 4.516
- "Бернська школа"; Adnotationes super Lucanum, vi.746, (Daniel Ogden. Magic, Witchcraft, and Ghosts in the Greek and Roman Worlds, Oxford University Press, 2002, p. 198.)
- Карло Ланді (Carlo Landi) в своїй монографії "Демогоргон" 1930 р. стверджував, що згадуваний Боккаччо Теодонтій був філософом з Кампанії IX-XI століття.
- Seznec, Jean (1940). La Survivance des dieux antiques [Survival of the Pagan Gods]. Bollingen Series. Princeton, New Jersey: Princeton University Press (опубліковано 1972). с. 221–222.
- Гесіод, Теогонія, с.270-282
- Rudwin, Maximilian (1970). The Devil in Legend and Literature (вид. 2nd). New York: AMS Press. с. 80. ISBN 0-404-05451-X.
- Ludovico Ariosto - Opere minori (tomo I)
- Bulmahn, Jason; Jacobs, James; Mike McArtor; Mona, Erik; Schneider, F. Wesley; Todd Stewart; Jeremy Walker (September 2007). 1d20 Villains: D&D's Most Wanted; Preferably Dead. Dragon (журнал) (Paizo). 32(4) (359): 54–69.
- журнал «People» стаття: "The Stranger Things Cast Reveals What It's Really Like Working with a Demogorgon".