Демченко Руслан Михайлович

Народився 15 липня 1965 року в Києві. Закінчив Інститут міжнародних відносин Київського державного університету ім. Т. Шевченка у 1989 році, за освітою спеціаліст з міжнародних відносин, референт-перекладач англійської[4]. Після закінчення інституту, разом з дружиною продовжив навчання у Червонознаменному інституті ім. Ю.В. Андропова КДБ СРСР (зараз Червонознаменна Академія зовнішньої розвідки РФ).[5][6][7]

Володіє іноземними мовами: англійською, сербською та російською[8].

• 1983—1985 — Служив в лавах Збройних сил СРСР.
• 1989—1990 — економіст відділу міжнародного співробітництва Міністерства будівництва УРСР.
• 1990—1992 — 3-й секретар, 2-й секретар візового відділу Консульського управління МЗС України.
• 1992—1996 — 2-й секретар Посольства України в США.
• 1997—2000 — завідувач відділу, заступник керівника Служби протоколу Президента України.
• 2000—2003 — Генеральний Консул України в Стамбулі.
• 2003—2005 — Надзвичайний та Повноважний Посол України у Сербії та Чорногорії.[9]
• 2005 — перший заступник Керівника Головної служби зовнішньої політики Президента України;
• 2005—2006 — Керівник Служби Державного Протоколу і Церемоніалу Президента України;
• 2006—2010 — ;
• 17 лютого 2010 по 17 грудня 2010 — заступник Міністра закордонних справ України.
• 17 грудня 2010 по 5 березня 2014 — Перший заступник Міністра закордонних справ України.

Після перемоги Віктора Януковича став куратором зовнішніх відносин України з Росією. Брав участь в нараді Кабінету міністрів України від 21 листопада 2013 року в якому вирішено про відмову від підписання Угоди про асоціацію України з ЄС[10]

• З 23 вересня 2014 — Радник Президента України[11].
• 1 листопада 2018 внесений до санкційного списку Російської Федерації[12]
• 23 липня 2019 року Президент Володимир Зеленський призначив Демченка своїм радником[13][14].

• Надзвичайний та Повноважний Посол України з 2 листопада 2004 року[15].

• Орден Ярослава Мудрого V ступеня, Україна
• Орден за заслуги ІІІ ступеня[16]

Після розгляду РНБО у березні 2021 питання про відповідальність за прийняття Харківських угод журналіст і голова фракції «Голосу» Сергій Рахманін назвав Руслана Демченка головним лоббістом цих проросійських угод у час його перебування на посаді заступника міністра закордонних справ[17]. За заявою МЗС України Руслан Демченко став відповідальним за двосторонні відносини з Росією через 6 днів після підписання угоди[18]. Юрій Бутусов висунув підозру щодо зливу Демченком операції проти «Вагнерівців», розсекречення інших операцій спецслужб України[19].

Про участь Демченка у лобіюванні «харківських угод» повідомили також журналісти «Схем». Відповідно до стенограми, оприлюдненої журналістами, на безпековому засіданні парламентського комітету 26 квітня 2010 року Демченко переконував депутатів підтримати розгляд законопроєкту про ратифікацію угоди у сесійній залі. Демченко також просував тезу про те, що «харківські угоди» і російський флот в Криму — це стабільність для України.[20].

Низка політичних оглядачів, які спеціалізуються на пострадянському просторі (Ю. Швець, А. Піонтковський тощо) неодноразово говорили про те, що Р. Демченко є діючим та неприхованим агентом Москви, як і інші сумнівні персони з оточення Зеленського — А. Єрмак, А. Деркач.

За даними «Української правди» та Цензор.нет в Офісі президента відмовились повідомляти результати люстраційної перевірки першого заступника секретаря РНБО Руслана Демченка, прізвище якого спершу було в списку осіб, які підлягають люстрації, а потім зникло з нього[21][22].

Одружений. Дружина — Олена, син — Денис.

• В. М. Матвієнко, О. Ю. Ковтун. Демченко Руслан Михайлович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

• Міністерство закордонних справ України
• Постанова Кабміну України № 227-р
• Руслана Демченка призначено радником Президента