Піонтковський Андрій Андрійович

Андрі́й Андрі́йович Піонтко́вський (рос. Андрей Андреевич Пионтковский; нар. 30 червня 1940, Москва, РРФСР) — російський політолог, публіцист; математик, кандидат фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник Інституту системного аналізу РАН, член Американської математичної спілки, член партії «Яблуко».

Піонтковський Андрій Андрійович
рос. Андре́й Андре́евич Пионтко́вский
Народився 30 червня 1940(1940-06-30) (81 рік)
Москва, РРФСР
Країна  СРСР
 Росія
Місце проживання Вашингтон, США
Діяльність політик, журналіст
Галузь Теорія керування і Математична модель
Alma mater механіко-математичний факультет МДУd
Науковий ступінь кандидат фізико-математичних наук
Знання мов російська
Членство Координаційна рада російської опозиціїd
Партія Солідарність
Батько Піонтковський Андрій Андрійович

Біографія

1962 року закінчив механіко-математичний факультет МДУ ім. М. В. Ломоносова. Автор більше ніж 100 статей і декількох монографій із теорії керування, глобального моделювання, ядерної стратегії. У 1970-ті роки займався вивченням комп'ютерних моделей світу. З 1998-го займається політичною журналістикою, опублікував декілька сотень статей у російських і закордонних виданнях. Лауреат премії «Золотий гонг-2001» у галузі міжнародної журналістики. Публікується на сайті «Грані.ру». Член міжнародного «Пен-клубу». 2004 року вступив до Російської об'єднаної демократичної партії «Яблуко», є членом її федеральної ради. Перебуває в радикальній опозиції до політичного режиму Володимира Путіна. Був членом Ініціативної групи з висунення Володимира Буковського кандидатом в президенти РФ на виборах 2008 року.

Судове переслідування

У вересні 2007 року московський Басманний суд розпочав кримінальну справу проти Андрія Піонтковського по звинуваченню в екстремізмі, але в грудні 2008 року закрив цю справу.

Позиція під час російсько-української війни (з 2014)

Майже за місяць до проведення так званого кримського референдуму — 21 лютого 2014 року, в інтерв'ю інтернет-порталу литовського національного радіо і телебачення Піонтковський заявив, що «Кремль прагне розділити Україну та анексувати Крим, а Захід не може тримати Росію, оскільки політика президента США Барака Обами така ж безбожна, як і політика Європейського Союзу…»[1].

14 березня 2014 року, в статті під назвою «Остання стадія» Піонтковський заявив, що «Технологія та пропагандистське забезпечення путінської анексії Криму аж так по-учнівському списані з гітлерівських судетських прописів, що порівняння двох державних діячів, було ще зовсім недавно уділом «відморозка і відступника» Шендеровича, стало сьогодні мейнстримом мирового політичного дискурсу…»[2].

У вересні 2014 року підписав заяву з вимогою «припинити агресивну авантуру: вивести з території України російські війська та припинити пропагандистську, матеріальну та військову підтримку сепаратистам на південному сході України»[3].

21 лютого 2022 року, підписав відкритий колективний лист російського Конгресу інтелігенції "Ви будете прокляті!" Паліям війни», в якому йдеться про історичну відповідальність влади РФ за розпалювання «великої війни з Україною»[4][5].

Вимушена еміграція

У лютому 2016 року після статті «Бомба, готова вибухнути» отримав звинувачення в екстремізмі, чисельні залякування з боку режиму Путіна, обшуки житла, погрози арешту, суду та ув'язнення, а також натяки, що після убивства Бориса Нємцова він буде наступною «ритуальною жертвою» Путіна, Піонтковський заявив, що змушений на деякий час покинути Росію[6][7].

Автор праць
  • Решение одной задачи управления для глобальной динамической модели Форрестера. — Препринт ИПМ АН СССР. 1974, № 56 (в соавт.). (рос.)
  • О задаче управления в глобальной модели WORLD-3. — М. 1975 (в соавт.). (рос.)
  • Математические модели глобального развития. Л., 1980 (в соавт.). (рос.)
  • Исследование стратегической стабильности методами математического моделирования. М., 1988 (в соавт.). (рос.)
  • Эволюция концепций стратегической стабильности (Ядерное оружие в XX и XXI веке). М., 1997 (в соавт.). (рос.)
  • За Родину! За Абрамовича! Огонь! М., ЭПИцентр, 2005. ISBN 5-89069-099-X (рос.)
  • Нелюбимая страна. М., 2006. ISBN 5-85691-061-3 (рос.)
  • Третий путь …к рабству. М., 2010. ISBN 978-1-934881-42-2. Издание 2014 года, дополненное (рос.)
  • Визионер Захар Прилепин (рос.)
  • Чёртова дюжина Путина: Хроники последних лет. — М.: Алгоритм, 2014. — 240 с. — (Власть в тротиловом эквиваленте). 2000 экз., ISBN 978-5-4438-0639-6 (рос.)
  • Искушение Владимира Путина. — М.: Алгоритм, 2013. — 240 с. — (Проект «Путин»). 2000 экз., ISBN 978-5-4438-0329-6 (рос.)

Висловлювання
    Путінізм — вища і завершальна стадія бандитського капіталізму в Росії[8]
      Путін зраджує Росії з трупом Радянського Союзу[9]
        Чому, коли в Україні напали на студентів, наступного дня на вулиці вийшли люди, а в Росії — ні? Тому що Україна — не Росія, а Росія — не Україна. І мені б довелося дуже довго відповідати на це запитання, але найправильнішою відповіддю буде те, що Україна кілька століть провела в складі Великого князівства Литовського, тоді як Московія була в складі Золотої Орди, що наклало дуже серйозний відбиток на психологію і того, і іншого народу. А тому і всі подібні процеси в Росії відбуваються набагато повільніше, ніж в Україні[10].

        Відзнаки

        Примітки
        1. Владимирас Лаучюс (21 лютого 2014). Пионтковский: после Грузии – Украина, после Украины – страны Балтии. ru.delfi.lt. Процитовано 10 серпня 2014.
        2. Последняя стадия. Радіо Свобода. 14 березня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
        3. Заявление «Круглого стола 12 декабря» к Маршу Мира 21-го сентября
        4. «Ви будете прокляті!»: Конгрес інтелігенції РФ опублікував відкритого листа розпалювачам війни. 21.02.2022, 12:57
        5. Відкритий колективний лист «Вы будете прокляты!» (рос.)
        6. Бі-бі-сі: Андрей Пионтковский покинул Россию, опасаясь преследования. - 19 лютого 2016
        7. Пионтковский покинул Россию после обнаружения в его статье "признаков экстремизма". grani.ru. 19.02.2016.
        8. Путинизм как высшая и заключительная стадия бандитского капитализма в России
        9. Уривки з книги А. Піонтковського: «Чертова дюжина Путина. Хроника последних лет». - М., «Алгоритм», 2014г.
        10. Піонтковський А. Остання конвульсія режиму Путіна
        11. Кавалери ордену «За інтелектуальну відвагу»: Ю.Щербак, А.Піонтковський, П.Рихло, Т.Компаніченко.. zbruc.eu. 19.12.2021.

        Посилання
        This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.