Дем'яненко Іван Микитович
Іван Микитович Дем'яненко (1917–1978) — майор Радянської Армії, учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1943).
| Дем'яненко Іван Микитович | |
|---|---|
| Народження |
25 вересня 1917 Царекостянтинівський район, Дніпропетровська область |
| Смерть |
23 листопада 1978 (61 рік) Львів, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Країна |
 СРСР |
| Партія | ВКП(б) |
| Війни / битви | німецько-радянська війна |
| Нагороди |
    |
Біографія
Іван Дем'яненко народився 12 (за новим стилем — 25) вересня 1917 року в селі Олексіївка (нині — Більмакський район Запорізької області України) в сім'ї селянина. У 1935 році закінчив педагогічний технікум в Бердянську, після чого працював учителем. У 1939 році Дем'яненко був призваний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію. У 1941 році він закінчив Московське артилерійське училище. З того ж року — на фронтах війни. До жовтня 1943 року старший лейтенант Іван Дем'яненко командував батареєю 399-го гаубичного артилерійського полку 2-ї гвардійської гаубичної артилерійської бригади 1-ї гвардійської артилерійської дивізії 65-ї армії Центрального фронту. Відзначився під час битви за Дніпро[1].
15 жовтня 1943 року в районі сіл Крупейкі і Щітци Лоєвського району Гомельської області Білоруської РСР в складі штурмової групи Дем'яненко одним з перших переправився через Дніпро і взяв активну участь в захопленні плацдарму. Коригуючи вогонь артилерії свого полку, він сприяв успішному відображенню контратак і утриманню плацдарму[1].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня 1943 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм» старший лейтенант Іван Дем'яненко був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота зірка» за номером 2315[1].
Після закінчення війни Дем'яненко продовжив службу в Радянській Армії. У 1958 році він закінчив Центральні артилерійські офіцерські курси. У 1960 році в званні майора він був звільнений в запас. Проживав і працював у Львові. Помер 23 листопада 1978 року, похований на полі № 69 Личаківського цвинтаря[1].
В Олексіївці встановлений бюст Дем'яненка [1].
Нагороди та звання
- Звання Герой Радянського Союзу. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня 1943 року:
- Орден Леніна
- Медаль «Золота Зірка» № 2315.
- Орден Червоної Зірки. Наказ командувача артилерією 13 армії № 37 від 8 вересня 1944 року.
- Орден Червоної Зірки. Наказ Військової ради 1 Українського фронту № 80 / н від 8 червня 1945 року.
- Орден Червоної Зірки. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1955 року.
- Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» . Указ Президії Верховної Ради СРСР від 9 травня 1945 року.
- Медалі СРСР.[1]
Примітки
- Дем'яненко Іван Микитович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Література
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
- Лукаш І. М. Солдати слави не шукає — Дніпропетровськ: Промінь, 1984.
- Навечно в сердце народном / редкол .: І. П. Шамякіна (гл. ред.) та ін. - 3-е изд., Доп. і испр. — Мн. : Білоруська радянська енциклопедія, 1984. — 607 с. — 65 000 прим.
- І.Дунайскій. Герой Дніпра .// Вітчизни зірки золоті: Нариси про Героїв Радянського Союзу та Героїв Соціалістичної Праці міста Львова. — Львів: Каменяр, 1977. — с.72-76.