Денщиков Андрій Анатолійович

Андрі́й Анато́лійович Денщико́в (8 березня 1985(19850308) 29 серпня 2014) — солдат 93-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Денщиков Андрій Анатолійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 8 березня 1985(1985-03-08)
Запоріжжя
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (29 років)
Осикове
Поховання Запоріжжя
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 93 ОМБр
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Короткий життєпис

Проживав у місті Запоріжжя, Шевченківський район.

Призваний за мобілізацією 14 квітня 2014 року, солдат, номер обслуги-радіотелефоніст зенітно-ракетного взводу, 93-тя окрема механізована бригада.

Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом на дорозі поміж селами Кутейникове та Осикове (Старобешівський район). Перебував біля зенітної установки у кузові ЗІЛ-131, був вбитий снайпером. Коли машину було підбито, бійці пересіли до іншої. Тіла вбитих Андрія Денщикова та Сергія Калініна залишилися в кузові, 31 серпня були підірвані терористами разом з машиною.

3 вересня останки Андрія Денщикова з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі привезені до дніпропетровського моргу. 16 жовтня 2014-го тимчасово похований.

Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв. 29 серпня 2015-го перепохований на Леваневському кладовищі Запоріжжя.

Без Андрія лишились мама та сестра.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 16 січня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.