Денієл О'Коннел

Де́нієл О'Ко́ннел (ірл. Dónal Ó Conaill, англ. Daniel O'Connell; 6 серпня 1775(17750806), поблизу Карсівіна, Керрі — 15 травня 1847, Генуя) — лідер ліберального крила ірландського національного руху. За фахом адвокат.

Денієл О'Коннел
англ. Daniel O'Connell
ірл. Dónal Ó Conaill
Народився 6 серпня 1775(1775-08-06)[1][2][…]
Cahersiveend, Керрі
Помер 15 травня 1847(1847-05-15)[1][2][…] (71 рік)
Генуя, Італія[3]
Поховання
Гласневін і Гласневін : 
Країна Ірландія
 Сполучене Королівство
Місце проживання Дуе
Дублін
Діяльність політик, баррістер, письменник
Alma mater Кінгс-інн і Лінкольнз інн
Знання мов англійська[1]
Посада Член 14-го парламенту Сполученого Королівства[4], Член 13-го парламенту Сполученого Королівства[5][4], Член 12-го парламенту Сполученого Королівства[5][4][6], Член 11-го парламенту Сполученого Королівства[5][4], Член 14-го парламенту Сполученого Королівства[7][8], Член 12-го парламенту Сполученого Королівства[4], Член 10-го парламенту Сполученого Королівства[4], Член 8-го парламенту Сполученого Королівства[4], Член 9-го парламенту Сполученого Королівства[4] і Член 8-го парламенту Сполученого Королівства[4]
Партія Radicalsd
Конфесія Католицька церква
Батько Morgan O'Connelld[9]
Мати Catherine O'Mullaned[9]
Родичі Máire Ní Dhonnchadha Dhuibhd і Eibhlín Dubh Ní Chonailld
У шлюбі з Mary O'Connelld
Діти Morgan O'Connelld, Daniel O'Connelld, Maurice O'Connelld, John O'Connelld, Ellen Fitzsimond, Catherine O'Connelld[9], Edward O'Connelld[9], Elizabeth Mary O'Connelld[9], Daniel Stephen O'Connelld[9], Mary O'Connelld[9] і Rickarda O'Connelld[9]
Автограф

Біографія

Молоді роки

Народився в католицькій родині, колись багатій, але потім позбавленої земель. При заступництві свого багатого холостого дядька Моріса О'Коннела вступив на навчання в Дуе у Франції, в 1794 році був прийнятий в Лінкольнз інн, а через два роки перейшов в Кінгс-інн в Дубліні, де вивчав право. 19 травня 1798 року одержав звання баристера. Він відправився в Манстер, де майже десятиліття вів тихе приватне життя, не беручи участь в політиці, і навіть виступив із засудженням повстання Роберта Еммета в 1803 році, про який він писав: «Людина, здатна холоднокровно підготувати таке масове кровопролиття, стільки вбивств і стільки жахів різного роду, не може бути об'єктом співчуття».[10]

Кампанія за Католицьку асоціацію

У 1823 заснував Католицьку асоціацію, яка очолила боротьбу за надання пасивного виборчого права католикам. З 1829 — голова ірландської фракції в британському парламенті. Підтримував вимогу скасування англо-ірландської унії 1801, що ліквідувала автономію ірландського парламенту. Був одним з ініціаторів заснування 1840 року Асоціації рипілерів (прибічників скасування унії).

Суперечності між О'Коннелом і республіканським крилом Асоціації призвели до її розколу у 1846 році.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118786695 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. The History of Parliament
  5. Hansard 1803–2005
  6. https://assets.parliament.uk/Journals/HCJ_volume_91.pdf
  7. https://assets.parliament.uk/Journals/HCJ_volume_96.pdf
  8. https://assets.parliament.uk/Journals/HCJ_volume_97.pdf
  9. Lundy D. R. The Peerage
  10. O'Connell Correspondence, Vol I, Letter No. 97

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.