Дені Папен
Дені Папен (фр. Denis Papin; 22 серпня 1647, Блуа — 1712) — французький математик, фізик та винахідник.
Дені Папен | |
---|---|
фр. Denis Papin | |
![]() | |
Народився |
22 серпня 1647 Блуа |
Помер |
1712 Лондон, Королівство Велика Британія |
Країна |
![]() |
Діяльність | математик, фізик, винахідник, викладач університету, інженер, лікар |
Alma mater | Університет Анже |
Галузь | фізика |
Заклад | Кембриджський університет |
Вчителі | Християн Гюйгенс |
Членство | Лондонське королівське товариство, Прусська академія наук і Французька академія наук |
Відомий завдяки: | один із перших парових котлів |
Родичі | Isaac Papind |
Нагороди |
Відомі людиd |
![]() |
Біографія
Папен народився у французькому місті Блуа в 1647 році. В Університеті Анже він вивчав медицину та здобув ступінь доктора. Але лікарем Папен не став. Його долю визначила зустріч з голландським фізиком Христіаном Гюйгенсом, під впливом якого Папен почав вивчати фізику та механіку. В 1688 році він опублікував[1] зі своїми конструктивними доповненнями опис поданого Гюйгенсом до Паризької академії наук проекту порохового двигуна в формі циліндра з поршнем.
Папен вивчав роботу поршня в циліндрі. В 1690 році в Марбурзі він створив паровий двигун, який здійснював корисну роботу за рахунок нагрівання та конденсації пари. Це був один з перших парових котлів. Папен створив і вперше застосував у конструкції парового котла запобіжний клапан. Конструкцію парової машини (циліндр та поршень) Дені Папену підказав Лейбніц.
![](../I/Papin_cooking_pot-CnAM_1630-1-IMG_6614-black.jpg.webp)
Папен також запропонував конструкцію відцентрового насоса, сконструював піч для плавки скла, парову повозку та підводний човен, винайшов скороварку та декілька машин для підйому води.
З 1707 року він жив у Лондоні. Остання інформація про життя Дені Папена — його лист від 23 січня 1712 року.
Примітки
- Віргінський В. С. Очерки истории науки и техники XVI—XIX веков (до 70-х гг.). — М : Просвещение, 1984. — 287 с. — 100 000 прим.
Посилання
- Папин, Дени // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)