Дерева спізнюються на автобус

П’єса була написана у 2011 році як реакція на українську політичну та культурну кон’юнктуру навколо трагедії Голодомору.[1] Наступного року вона посіла третє місце у ІІІ Конкурсі п'єс «Драма.UA-2012» від однойменного фестивалю сучасної драматургії, після чого разом із творами інших фіналістів увійшла до друкованої збірки.[2]

Твір містить чотири дії, де головними персонажами є молодий драматург Тарас, його померла бабуся Капіталіна в подобі вродливої дівчини і коханець Тараса - журналіст-початківець.

Основний сюжет розгортається навколо потреби драматурга написати п’єсу на замовлення до роковин Голодомору. Шукаючи натхнення він радиться з близькими, разом вони рефлектують над культурними та історичними процесами приватного і національного значення.

Третя дія – це сновидіння Тараса. В ній третій президент України Віктор Ющенко разом з мавками визначає «лауреатів Голодомору» серед нащадків тих, хто не вижив під час штучно влаштованого голоду.

Літературна критикиня Тетяна Трофименко окреслила п’єсу як іронічну.[3] Як зазначає науковиця Марія Гуцол, в цьому творі Олесь Барліг завдяки фарсу розбудовує усталену апокаліптичну модель голодомору, використовуючи суспільно-політичні коди виборів, партійної кон’юнктури, ідеології, актуального замовлення. Драматург глузує зі совкових підходів до «пошанування та відзначення» жертв, протиставляючи міфи українськості та радянської людини.[4]

За словами оглядачки Люби Куйбіди, автор п’єси оголює сам механізм творчого процесу і «наповнює свою історію мареннями та видіннями».

Так, окрім поширеного в творі мотиву сновидіння, зображується лінія марення героїні уявної драми Тараса, яка після вбивства дитини вирушає до потойбічного світу, де перетворюється на чудовиська.[5]

Як вказує дослідниця Валерія Корольова, значення назви п’єси розкривається через сон, що розповідає один з персонажів. В ньому дерева є символами родової спільноти українців, генетично споріднених єдиним культурно-етнічним корінням, а кущ - уособленням сучасності з її кон’юнктурним інтересом до проблеми Голодомору, духовними мутаціями та вродженим цинізмом.[6][7]

• Голодомор у мистецтві
• Видіння

1. «Письменники - не генератори правди для щоденного юзання», - інтерв'ю з поетом і драматургом Олесем Барлігом, «Факти Запоріжжя», 11.10.2019
2. Драма.UA : зб. п'єс / Упоряд. і автор передм. Оксана Дудко; Післям. Олександр Ірванець.– Львів : Позднякова А. Ю., 2013
3. Тетяна Трофименко, «Ридати не можна сміятися», сайт «ЛітАкцент», 05.03.2017
4. Гуцол Марія Іванівна, «Рецепція традиційних образів і сюжетів в українській драматургії кінця ХХ – початку ХХІ століть», Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук, Київський університет імені Бориса Грінченка, Київ, 2015
5. Люба Куйбіда, «Банка з димом чи Їжачок у тумані?», Спроба аналізу сучасної української драматургії, «Збруч», 04.02.2014
6. Валерія Корольова, «Читацька стратегія інтерпретації в сучасному драматургійному дискурсі», «Філологічний часопис», вип. 1 (13), 2019
7. Корольова Валерія Володимирівна, «Сучасний український драматургійний дискурс: комунікативна структура та прагматика», Національна академія наук України, Інститут української мови, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Дисертація, Дніпро, 2017