Державна політика України щодо боротьби з тютюнопалінням

• 11 липня 2003 — Верховна Рада ухвалила закон, який забороняє рекламу тютюнових виробів на телебаченні та радіо.
• 15 вересня 2003 — Президент України підписав закон про заборону реклами тютюнових виробів на телебаченні та радіо.
• 1 січня 2005 — закон про заборону реклами тютюнових виробів на телебаченні та радіо набув чинності.
• 22 вересня 2005 — набув чинності закон «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення».
• 9 лютого 2006 — набуло чинності положення про обов'язкове відведення половини від загальної площі місць для некурящих у закладах громадського харчування, готелях та інших місцях тимчасового розміщення громадян.
• 15 березня 2006 — Верховна Рада ратифікувала Рамкову конвенцію Всесвітньої організації охорони здоров’я з боротьби з тютюном[2].
• 18 березня 2008 — Верховна Рада заборонила зовнішню рекламу та рекламу у друкованих ЗМІ тютюнових виробів.
• 1 січня 2009 — набув чинності закон про заборону зовнішньої реклами тютюнових виробів
• 31 березня 2009 — Верховна Рада ухвалила закон про підвищення ставки акцизного збору на тютюнові вибори, який набрав чинності 1 травня того ж року.
• 11 червня 2009 — Верховна Рада зобов'язала виробників тютюнових виробів розміщувати на пачках сигарет попередження про шкоду від куріння і можливі захворювання.
• 11 липня 2009 — набув чинності закон, що забороняє куріння в громадських місцях, у тому числі медичних і навчальних закладах, спортивних спорудженнях, у закладах, підприємствах і організаціях культури, у вагонах поїздів, автобусах, таксі, включаючи маршрутки, тролейбусах, трамваях, а також на дитячих майданчиках.
• 1 січня 2010 — набув чинності закон про заборону реклами тютюнових виробів у пресі
• 1 січня 2011 — набув чинності закон про заборону поштучної реалізації тютюнових виробів
• 13 березня 2012 — схвалено закон про повну заборону реклами сигарет. Заборона стосується не тільки реклами, а й будь-яких способів стимулювання продажів тютюнових виробів, зокрема, спонсорства фестивалів, концертів, спортивних змагань чи інших масових заходів[3]. Закон набрав чинності 17 вересня 2012 року.
• 16 грудня 2012 набув чинності закон про повну заборону куріння у закладах громадського харчування[4].

1 вересня 2008 вперше за історію незалежної України відбулося суттєве підвищення акцизів на тютюнові вироби - їх підвищили приблизно удвічі. Протягом наступних трьох років акцизи продовжували підвищувати. Як наслідок, державний бюджет України додатково отримав у: 2007 р. - 24 млрд гривень; 2008 р. - 36 млрд; 2009 р. - 91 млрд; 2010 р. - 131 млрд; 2011 р. - 153 млрд гривень [5].

2009 року Верховна Рада ухвалила закон № 1512-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення». Відповідно до нього Кабінет Міністрів України у тримісячний термін з дня опублікування мав затвердити кольорові малюнки і піктограми, що входять до додаткових медичних попереджень на упаковці тютюнових виробів, із запропонованого переліку Європейського Союзу. Однак, Кабмін протягом 2010 тричі не затверджував Постанову про кольорові малюнки і піктограми, що відтермінувало набрання чинності Закону. І 19 січня 2011 відповідний перелік було ухвалено, але на пачках картинки почали друкували лише з жовтня 2012 року.

Таким чином, Україна стала 40-ю країною світу, яка запровадила подібні норми[6].

За порушення норм цього закону застосовуються фінансові санкції до суб'єктів господарювання у разі:

• роздрібної реалізації тютюнових виробів без медичних попереджень споживачів тютюнових виробів і інформаційного напису про вміст нікотину та смоли, що входять до складу тютюнових виробів і виділяються з тютюновим димом під час їх куріння — від п'ятдесяти гривень до десяти тисяч гривень;
• імпорту, оптової реалізації тютюнових виробів на території України без медичних попереджень споживачів тютюнових виробів і інформаційного напису про вміст нікотину та смоли, що входять до складу тютюнових виробів і виділяються з тютюновим димом під час їх куріння — від п'ятисот гривень до десяти тисяч гривень;
• виробництва та введення в обіг на території України тютюнових виробів без медичних попереджень споживачів тютюнових виробів — від двох тисяч гривень до двадцяти тисяч гривень[1].

З червня по серпень 2011 р. фахівці проекту «Київ без тютюнового диму» зібрали проби повітря з 40 закладів — ресторанів і кав'ярень Києва. Зібраний матеріал було проаналізовано Інститутом раку Розвел Парк (США). Було визначено рівень часток в повітрі PM2.5.PM — англійською «particulatematter», тобто завислі у повітрі частинки. Це аерозольні, тобто тверді або рідкі частки, які є настільки малими за розміром (менше 2,5 мікрометрів), що не затримуються у носі чи горлі, і можуть потрапляти глибоко в легені людини і навіть у кров, викликаючи захворювання та передчасну смерть. У приміщеннях їх джерелом є спалювання органічних речовин, наприклад, приготування їжі на вогні або опалювання. Сигаретний дим є основним джерелом часток PM2.5 в умовах сучасної оселі та громадських місць.

Результати засвідчили: у київських кафе та ресторанах, де курять, рівень забрудненості повітря частками PM2.5 перевищує норму у 12 разів — і становить 124 мкг/куб.м. Максимально допустимою нормою вмісту часток PM2.5, яку встановила Всесвітня організація охорони здоров'я для річних середніх концентрацій, є 10 мкг/куб.м (норма для добових концентрацій — 25 мкг/куб.м). При цьому в залах для некурців у ресторанах, де поруч є зали для курців, рівень забрудненості повітря все одно перевищує норму і становить 45 мкг/куб.м. Лише в тих закладах, де куріння було повністю заборонено, рівень забруднення відповідав нормам і становив 7 мкг/куб.м.