Державін Микола Севастянович

Державін Микола Севастянович (3 [15] грудня 1877, с. Преслав  — 26 лютого 1953, м. Ленінград) — історик, філолог, етнограф, славіст. Академік АН СРСР (1931), почесний чл. Болгарської АН (1946).

Державін Микола Севастянович
рос. Николай Севастьянович Державин
Народився 3 (15) грудня 1877 або 15 грудня 1877(1877-12-15)[1]
Преслав, Преславська волость, Бердянський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер 26 лютого 1953(1953-02-26)[2][1] (75 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР[2]
Поховання Літераторські мостки
Країна  Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Діяльність філолог, славіст, історик
Alma mater Гімназія № 1 ім. К.Д.Ушинського у Сімферополі і Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя
Заклад Q3652444?, Saint Petersburg 6th gymnasiumd, Імператорський Санкт-Петербурзький університетd, Московський інститут філософії, літератури, історії, Санкт-Петербурзький державний університет, Інститут слов'янознавства РАНd і Saint-Petersburg Institute of Historyd
Ступінь доктор філологічних наук
Членство Академія наук СРСР
Нагороди

Біографія

Народився в с. Преслав Бердянського повіту Таврійської губернії (нині село Приморського району Запорізької області) в родині вчителя. Навчався в Петербурзькому університеті (1896—1897) і Ніжинському історико-філологічному інституті (1897—1900). У ці роки розпочав етнографічні дослідження болгар-поселенців Південної України (Таврійської губернії). 1900–07 працював викладачем у гімназіях Тифліса (нині м. Тбілісі) й Батумі (обидва нині міста в Грузії), водночас займався питаннями етнографії народів Закавказзя. 1903, 1909—1910 працював в архівах Болгарії. 1912—1917 — приват-доцент Петербурзького (від 1914 — Петроградського) університету. 1916 захистив магістерську дисертацію на тему «Болгарські колонії в Росії». Від 1917 — професор Петроградського (від 1924 — Ленінградського, нині — Санкт-Петербурзького) університету: 1922—1925 — ректор, 1925—1928 — декан факультету мови й літератури, 1925—1949 — зав. кафедри слов'янської філології. Багатогранна наукова, педагогічна, суспільна діяльність Державіна у справі розвитку слов'янознавства: 1931—1934 –директор Інституту слов'янознавства АН СРСР у Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург); 1947—1953 — кер. Ленінградського відділення Інституту слов'янознавства АН СРСР, 1942 — член Всеслов'янського антифашистського комітету.

Творча спадщина різноманітна і складає понад 500 наукових праць. Основні роботи присвячені проблемам історії, культури, літератури, етнографії народу Болгарії та інших слов'янських народів. У спадщині вченого — чимало статей про Т.Шевченка(«Тарас Григорович Шевченко», 1921; «Творчість Т.Шевченка в його історичному та ідеологічному оточенні», 1932). Поділяв погляди радянського філолога й археолога М.Марра. Зазнав ідеологічного тиску. 1952 змушений був публічно — на сторінках журналу «Вопросы истории» покаятись за свої «помилки» в переконаннях.

Помер у м. Ленінград.

Примітки
  1. The Fine Art Archive — 2003.
  2. Державин Николай Севастьянович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Джерела та література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.