Джамшід Амузегар

Джамшід Амузегар (перс. جمشید آموزگار‎; 25 червня 1923 — 27 вересня 2016) — іранський економіст, державний і політичний діяч, міністр внутрішніх справ, міністр фінансів, прем'єр-міністр країни у 1977—1978 роках.

Джамшід Амузегар
перс. جمشید آموزگار‎
Прапор
 70-й Прем'єр-міністр Ірану
7 серпня 1977 — 27 серпня 1978 року
Попередник: Амір-Аббас Говейда
Наступник: Джафар Шариф-Емамі
 
Народження: 25 червня 1923(1923-06-25)[1][2]
Тегеран, Іран
Смерть: 27 вересня 2016(2016-09-27) (93 роки) або 28 вересня 2016(2016-09-28)[1] (93 роки)
Монтґомері, Меріленд, США
Країна: Іран
Релігія: шиїти
Освіта: Університет Корнелла, Інженерний коледж університету Корнеллаd і Тегеранський університет
Партія: Rastakhiz Partyd

 Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Тегерані[3]. Він закінчив Тегеранський університет[3]. Докторський ступінь здобув у Корнелльському університеті[3].

Свою політичну кар'єру розпочав на посаді заступника міністра охорони здоров'я. В кабінеті Мансура займав пости міністра праці, а потім — міністра охорони здоров'я. В кабінеті Говейди був міністром фінансів. Від 1965 до 1974 року був головою на кількох чергових засіданнях ОПЕК[4]. 1974 року був призначений на посаду міністра внутрішніх справ.

21 грудня 1975 року під час засідання ОПЕК його взяв у заручники венесуельський терорист Карлос Шакал. Останній був готовий стратити політика, але не зробив цього. Амузегар був звільнений разом з іншими заручниками за кілька днів.

7 серпня 1977 року Амузегар був призначений на пост прем'єр-міністра[5]. Однак він швидко втратив популярність, оскільки намагався вповільнити економічну кризу, вживаючи необхідних заходів, але таких, що спричинили збільшення безробіття й падіння прибутків у приватному секторі економіки. Він відклав виконання багатьох коштовних проектів, але не зміг побороти зростання інфляції й цін[6].

Примітки
  1. Find a Grave — 1995.
  2. Munzinger Personen
  3. Kadivar, Darius (20 травня 2012). Shah Names New Cabinet with Jamshid Amouzegar as PM (1977). The Iranian. Процитовано 18 квітня 2018.
  4. 162th Ordinary Meeting. OPEC. Архів оригіналу за 2 липня 2010. Процитовано 18 квітня 2018.
  5. Nikazmerad, Nicholas M. (1980). A Chronological Survey of the Iranian Revolution. Iranian Studies 13 (1/4): 327–368. doi:10.1080/00210868008701575.
  6. Алієв С.М. Історія Ірану. XX століття. — Ин-т востоковедения РАН, 2004. — 434 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.