Тегеран

Тегера́н (перс. تهران‎, МФА: [tʰehˈɾɒ:n]) — столиця, найбільше місто Ірану і одне з найбільших міст Азії. Адміністративний центр однойменного остану, політичний, економічний, транспортний, торговельно-фінансовий і культурний центр країни. Тегеран розташований на півночі країни у підніжжі гірського хребта Ельбурс, за 90 км на південь від узбережжя Каспійського моря.

Тегеран
перс. تهران‎
Основні дані
35°42′ пн. ш. 51°25′ сх. д.
Країна  Іран
Адмінодиниця Центральний район
Столиця для Іран, Каджари, Пехлеві, Тегеран і Pahlavi Irand
Засновано 20 березня 1794
Площа 686 км²
Населення 8 693 706 осіб (2016)[1]
Висота НРМ 1200 м
Офіційна мова перська
Назва мешканців перс. تهرانی‎, англ. Tehrani, араб. طهراني‎, араб. طهرانية‎, есп. Teheranano, фр. Téhéranais[2] і фр. Téhéranaise[2]
Міста-побратими Мінськ, Лондон, Пекін, Кабул, Бразиліа, Гавана, Берлін, Багдад, Ель-Кувейт, Москва, Санкт-Петербург, Хартум, Душанбе, Каракас, Сана, Лос-Анджелес (26 травня 1972), Сеул, Преторія, Павлодар, Кіншаса, Маніла, Бангкок (27 грудня 2012), Будапешт (4 травня 2015), Тбілісі, Дубай
Телефонний код (+98) 021
Часовий пояс UTC+3:30, IRDT і UTC+4:30
GeoNames 112931
OSM r537701 ·R
Поштові індекси 13ххх-15ххх
Міська влада
Мер міста Mohammad Ali Afshanid
Вебсайт tehran.ir
Мапа
 Тегеран у Вікісховищі
 Тегеран у Вікіцитатах

Площа — 1 500 км². Населення міста — 8 846 782 (2016), з передмістями (Великий Тегеран) перевищує 14 мільйонів осіб. Відрізняється надзвичайною різноманітністю національного і конфесійного складу. Основу населення міста складають перси, азербайджанці і мазендеранці. Присутні значні національні і релігійні меншини — вірмени, ассирійці, бахаї, євреї, зороастрійці, курди, через що отримав прізвисько «Місто 72 народів».

Історія

Стародавній Тегеран

Розкопки показують, що поселення людей на місці сучасного Тегерана існувало вже в 6 тисячолітті до нашої ери. Поселенці прибували до схилів Ельбурса, рятуючись від спекотного жару солончакових пустель на півдні. Спочатку Тегеран був селом, розташованим за декілька кілометрів на північний захід від міста Рей, — одного з найдавніших міст Ірану. Основою економіки Тегерана в цей час було сільське господарство, зокрема вирощування овочів і фруктів.[3]

Поштовхом до піднесення Тегерана як політичного центру стало руйнування монголами Рея в 1228. Жителі зруйнованого міста спрямувалися до Тегерана, майже незайманого Чингісханом. У XIV столітті відновлений Рей був включений в провінцію Монгольської імперії Варамін. У 1404 іспанський мандрівник Руй Гонсалес де Клавіхо став, ймовірно, першим європейцем, що відвідав Тегеран. Він описує його як крупне місто, в якому розташована резиденція Тімуридів.

Починаючи з XV століття Тегеран почав активно розростатися на північ. У XVII столітті в Тегерані розташувалася резиденція правлячої династії Сефевідів. Навколо міста були збудовані стіни. Нарешті, справжній будівельний бум стався в Тегерані на початку XVIII століття. Незабаром Тегеран поглинув всі маленькі міста і села навколо: Шеміран, Рей та інші. Карим Хан наказав побудувати в Тегерані палац, гарем і резиденції для державних установ. Ймовірно, він мав намір перенести столицю до Тегерана, але пізніше столичні функції були передані Ширазу. Проте, коли Ага Мохаммед хан Каджар став головою держави, до 1795 Тегерана став столицею Ірану.

Столиця Ірану

Фетх Алі-Шах, племінник Мохаммеда Каджара, вніс найвагоміший внесок до будівництва Тегерана. Зокрема, в період його правління в Тегерані були побудовані Мармуровий палац і Шахська мечеть. До 1830 населення Тегерана досягло 150 тисяч осіб. При Мохаммеді Каджарі Тегеран вийшов за межі міських стін. Розкішні палаци були збудовані на півночі міста.

Наймасштабніша реконструкція за всю історію Тегерана почалася в 1870 при Насер ед-Дін Шаху. Він наказав висадити в повітря всі стародавні фортифікаційні споруди, і на їхньому місці з'явилися нові міські квартали. Була знищена стара стіна і збудована нова, у формі неправильного восьмикутника завдовжки 19 км. Через ті місця, де розташовувалися 12 багато оздоблених міських воріт, сьогодні прокладені головні магістралі, що ведуть до міста. Крім того, при Насреддин-шаху була проведена реконструкція великої кількості будівель, а також збудована централізована система водопостачання. До кінця його правління (1897) населення міста перевищувало 250 тисяч осіб, більшість з яких жили за міськими стінами.

У 1930-х місто пережило нове грандіозне оновлення. За наказом Рези Пехлеві «стіни Насреддина» були знищені, а на їхньому місці прокладені широкі проспекти.

Тегеранська конференція, 1943

У 1943 в Тегерані проходила конференція голів урядів трьох союзних держав антигітлерівської коаліції — СРСР, США і Великої Британії. Після війни населення Тегерана досягло 1 мільйона чоловік.

При останньому шаху Ірану Мохаммеді Реза Пахлаві багато стародавніх споруд старого міста було знищено, оскільки шах вважав, що їм не місце в сучасному Тегерані. На місці унікальних фортифікаційних споруд і палаців нині розташовані хмарочоси або широкі автостради. З початком типової житлової забудови, пік якої припав на 1960-ті роки, Тегеран остаточно загубив свій «стародавній» вигляд.

У 1969 Шеміран був включений до складу Тегерана, після чого розширення на північ припинилося. По новій містобудівній доктрині місто стало розвиватися на захід і схід. Міська забудова впритул підходить до Кереджу. Різкий стрибок цін на нафту в 1970-х і наступна енергетична криза на Заході додали новий поштовх розвитку міста. Шах мав намір використовувати надприбутки від експорту нафти для будівництва нового району Тегерана, який став би символом влади Пехлеві. Проект «Шахестана» був готовий в 1976, проте гроші швидко скінчилися, і район так і не було збудовано.

  • Тегеран, каліграфічний почерк насталік
  • «Куток Карім-хана» («Хелват-е Карім-хан», Палац Голестан, 1759
  • Майдан Топхане (майдан гармат), 1950
  • Мапа, 1947
  • Мапа, 1857
  • Майдан Тоопхане, 1911
  • Меджліс - колишня будівля парламенту — побудований у 1920-х
  • 1930-і
  • Національний банк Ірану, Майдан Сабзе, 1940-і

Після Ісламської революції

8 вересня 1978 у місті відбулися масові антишахські безлади, жорстоко придушені урядовими військами. За декілька днів повстання спалахнуло наново, причому, вже по всій країні. Так в Ірані відбулася ісламська революція. 1 лютого 1979 до Тегерана прибув Аятолла Хомейні. Тегеран став столицею Ісламської Республіки Іран. 4 листопада 1979 войовничо налаштованими студентами було захоплено американське посольство, співробітники якого залишалися у полоні 444 дні.

Під час ірано-іракської війни Тегеран регулярно зазнавав обстрілу іракськими ракетами Р-11, що спричиняло величезні жертви серед цивільного населення і численні руйнування. До Тегерана стікалися біженці із західних провінцій.[4] До того ж, до Тегерана спрямувався потік біженців з сусіднього Афганістану, де в цей час теж йшла війна.

В 1986 була створена міська адміністрація Великого Тегерана, який обійняв площу близько півтори тисячі км². Тегеран був розділений на 22 міських округи. З початку 1990-х територіальне розширення Тегерана практично припинилося.

В 2001 у Тегерані запущено метро. В 2007 закінчено будівництво башти Мілад, що стала 4-ою за висотою спорудою у світі.

  • Плакат поруч з колишнім посольством США. Блакитний текст внизу: Марг бар Амрико — «Смерть Америці»
  • Ісламська революція, 1979
  • Масові демонстрації

Адміністративний поділ
  • Адміністративний поділ Тегерана
  • Житловий район Елахіє на півночі Тегерана

Населення
Ріст населення
Ріст населення у 1956—2016
Тегеран у 1985 і 2009

В межах міста проживає близько 8 мільйонів осіб. З передмістями населення Тегерана становить 12 мільйонів осіб, з довколишніми містами — супутниками — понад 15 мільйонів. 60 % населення міста — приїжджі. Маятникова міграція до Тегерана становить близько 1,5 — 2 млн осіб щоденно, головним чином з Кереджа.[5]

Чисельність населння[6]
Рік Населння¹
1891160 000
1922210 000
1935249 500
19561 500 000
19662 720 000
19805 360 000
19866 040 000
19916 475 000
20067 314 000
¹ в межах міста

Населення міста настільки етнічно різноманітне, що змішування різних мов і діалектів призвело до появи тегеранського діалекту фарсі, який став стандартним для Ірану. Друга за поширеністю мова — азербайджанська. Поза тим, існують громади курдів, мазендеранців, гилаків, лурів, балохів, туркмен, арабів, вірмен, ассирійців.[7]

В наслідок військових операцій США в Афганістані і Іраку Тегеран став основним пунктом призначення величезної кількості біженців з цих країн, серед яких араби, таджики, пуштуни, хазарейці. Біженці найчастіше служать дешевою робочою силою в місті, що швидко росте.

Економіка

До того як стати столицею Ірану, Тегеран був фактично великим селом. З відкриттям в Ірані великих покладів нафти в країні почалася індустріалізація. Добробут Тегерана швидко зріс, місто розрослося, перетворившись на крупний економічний центр. Фермерські господарства знищувалися, і на їхньому місці будувалися заводи і фабрики, а також нові житлові квартали.

До цього дня Тегеран залишається найважливішим економічним і промисловим центром Ірану. Промислові підприємства міста дають 35 % сукупній вартості промислової продукції Ірану, в нім зосереджене 22,5 % робочих країни. Зокрема, понад 50 % текстильної і електронної продукції, що споживає Іран, виробляється на заводах в Тегерані.

Розвинене різноманітне машинобудування і металообробка (12 автоскладальних і авіаційних заводів, ремонтні заводи, виробництво радіоапаратури, телевізорів, пральних машин, холодильників тощо), хімічна, нафтопереробна, металургійна промисловість, виробництво будматеріалів, скляних і порцеляно-фаянсових виробів, текстильна, харчова (зокрема крупна тютюнова фабрика), шкіряно-взуттєва промисловість. Збереглися кустарні виробництва. Велика частина промислових підприємств розташована в промзоні на заході міста, між Тегераном і Кереджем. Серед особливо крупних підприємств — Iran Khodro, що займає цілий міський округ, він випускає автомобілі Samand.

У Тегерані є фондова біржа, на якій в 2006 було виставлено 420 компаній. Біржа була відкрита в 1968, припинила свою роботу після Ісламської революції і знов відновила в 1989. Тегеранська фондова біржа є державним некомерційним об'єднанням.

Порівняння активності та рівня безробіття між 1976 і 1986, у %.
1976 Актив Працевлаштовані Безробітні
Чоловіки 65,2 62,9 2,3
Жінки 9,9 9,4 0,5
Загалом 39,3 37,8 1,5
1986 Актив Працевлаштовані Безробітні
Чоловіки 67,4 58,6 8,8
Жінки 9,2 6,8 2,4
Загалом 38,9 33,3 5,6

Інфраструктура міста

Архітектура

Освіта

Рівень грамотності населення становить 81,9 % (за даними 1986 року), а станом на 2000 рік була 87 %. Як і в решті Ірану, в Тегерані грамотність швидко покращувалася протягом другої половини двадцятого століття, проте, загалом по країні вона становить лише 61,8 %. Національна система освіти з'явилася в сучасному Ірані в період 1920–1930 років, під впливом династії Пехлеві. У той час, релігійні установи — медресе, які раніше були в переважній більшості і саме в їх зниженні на користь державних шкіл на всіх рівнях, іранські очільники бачили покращення рівня освіченості країни. Окрім національних шкіл, створена і розвивається мережа міжнародних шкіл, до яких належить Тегеранська міжнародна школа. А за не повне століття (2004 рік) можна уже спостерігати більш ніж 2,2 млн. студентів в країні, а рівень грамотності становить по країні 79,4 %.

З моменту заснування університету Дар-уль-фірані у 1851 році в Ірані спостерігається розвиток ряду установ вищої освіти. Університет Тегерана, засновано в 1933 році, є першим іранським державним університетом, а також найбільшим університетом у країні. Зараз в місті налічується близько п'ятдесяти вищих навчальних закладів:

  • Армійський офіцерський університет Імама Алі
  • Державний Військовий медичний університет (Іран)
  • Інститут вищої дистанційної освіти «Фарабі»
  • Інститут теоретичної фізики та математики (Іран)
  • Інститут енергетики (Іран)
  • Іранський дослідний інститут полімерів і нафтопродуктів
  • Іранський університет телекомунікацій
  • Дослідницький інститут нафти (Іран)
  • Кереджскій вільний ісламський університет
  • Медичний університет (Іран)
  • Медичний університет «Бакіятолла»
  • Поліцейський університет (Іран)
  • Рейскій вільний ісламський університет
  • Рудехенскій вільний ісламський університет
  • Тегеранський міжнародний університет
  • Тегеранський вільний ісламський університет — Перше відділення
  • Тегеранський вільний ісламський університет — Центральне відділення
  • Тегеранський вільний ісламський університет — Північне відділення
  • Тегеранський вільний ісламський університет — Південне відділення
  • Тегеранський вільний ісламський університет — Медичний інститут
  • Тегеранський університет
  • Тегеранський університет медичних наук
  • Тегеранський університет прикладних наук і технологій
  • Тегеранський університет «Хадис»
  • Тегеранський екологічний університет
  • Технологічний університет «Амір Кабір»
  • Технологічний університет «Тусі»
  • Технологічний університет «Шаріф»
  • Університет «Алламе Табатабаі»
  • Університет «Аль-Захра»
  • Університет аеродинаміки (Іран)
  • «Багер Алолум»
  • Університет високих технологій (Іран)
  • Університет образотворчих мистецтв
  • Університет Імама Хусейна
  • Університет Імама Садек
  • Університет імені Імама Рези
  • Університет медичних наук «Бехешті»
  • Університет медичних наук «Шахед»
  • Університет наук і технологій (Іран)
  • Університет соціального захисту
  • Університет «Тарбіате Моаллем»
  • Університет «Тарбіате Модаррес»
  • Університет технологій «Мальок-Аштар»
  • Університет «Шахед»
  • Університет Шахіда Бехешті
  • Школа міжнародних відносин (Іран)
  • Школа економічних наук (Іран)

Тегеранські університети, як і у всьому Ірані, перебувають під контролем держави. Попри це, саме студентство традиційно є головним осередком опозиції владі. Так, студенти взяли найактивнішу участь у революції 1979 року. Влітку 1999 року студенти Тегеранського університету також ініціювали заворушення, що перекинулися на інші університети міста і і були придушені лише через 6 днів.

У місті розташований Національна бібліотека Ісламської Республіки Іран.

Парки

Загальна площа парків, що управляються муніципалітетом Тегерана становить 1 130 га. Велика кількість старовинних садів у північному Тегерані раніше належали до літніх резиденцій високопоставлених іранських чиновників. Коли вони покинули країну через революцію, уряд взяв на себе відповідальність за моніторинг і утримання цих садів, які були згодом перетворені на громадські парки.

За часів індустріалізації міста, в 1960-х роках, уряд і муніципалітет вирішили контролювати розширення міста шляхом створення в приміській зоні лісових масивів, а з роками вони вже стали частково перебувати уже межах міста — на сьогодні це вже 7 300 га лісу, що його оточують. У липні 1973 року, іранський парламент прийняв закон про захист і розширення зелених зон в якому забороняється неконтрольована вирубка дерев, як це доволі часто спостерігалося в Тегерані. Культура іранського населення тісно пов'язана з природою і сільським господарством, і це притаманно жителям Тегерана, де вони насолоджуються відпочинком в парках і беруть участь у програмах з озеленення міста. Ці парки і сади використовуються як місце зустрічі, для розваг або влаштування пікніків тегеранців[8].

У Тегерані є близько 800 парків, великі та доглянуті сквери і парки Тегерана розташовані по всьому місту і є гаванню спокою в шумній метрополії. Найвідоміші парки відпочинку — Данешчжу (в центрі міста поблизу оперного театру), Са'ей і Шатрандж. Парк Меллат, який до революції називався Шахський парк — один з найбільших у місті. Парк Шахрі-Бази (до Ісламської революції називався Луна-парк) — місце атракціонів. Величезний Чітгарский парк на околиці міста розбитий в перському стилі, з мальовничими лісами і штучними озерами, до нього можна доїхати на метро.

У центрі міста близько Тегеранського Університету розташований парк ЛаЛе. У його східній частині — Музей Сільського Господарства, а в західній частині — Музей Сучасного Мистецтва, на північному заході — Музей Килимів Ірану. Парк Шахр знаходиться в південній частині міста, поруч із базаром, він має площу 24,7 га і був відкритий в 1960 році.

В мікрорайоні Ніаваран знаходиться парк Джамшілія, який розташований біля підніжжя гори з красивим видом на місто. Це один з небагатьох громадських парків побудованих в епоху Пехлеві, в ньому тегеранці проводять свій вільний час і там розташовані відкриті естради та ресторани. Тут же в Ніаварані розташувався, навколо палацу Ніаваран, затишний парк з однойменною назвою. Парк Пардісан більше відомий, як міський зоопарк і знаходиться на північному-заході міста та займає площу в 250 акрів.

  • Палац в парку Ніаваран
  • Ресторан в парку Джамшидія

Торгівля та побутова сфера

У Тегерані багато сучасних і шикарних ресторанів, які пропонують як традиційні, так і іранські сучасні страви. Найпопулярнішою стравою є місті кебаб. Тим не менш, у західному стилі, культура фаст-фудів стає популярною, особливо серед молодого покоління. Піцерії, хот-дожні лавки і кебаб-кухні складають більшість кулінарних пропозицій в місті.

Тегеранський базар (перс. بازار تهران‎ — базарі техрон), його ще називають Гранд Базар (перс. بازار بزرگ‎ — базарі бозорг) — головний міський базар Тегерана, найбільший у світі критий ринок. Тегеранський базар розташований на території однойменного району в 12-му міському окрузі. Базар займає площу близько 3 км², а сукупна довжина його коридорів перевищує 10 км. По суті, ринок — це безпосередній історичний центр столиці Ірану, тому що в VI тисячолітті до нашої ери село Тегеран виникло саме на теперішньому місці сучасного базару. Незважаючи на появу в Тегерані нових магазинів і торгових центрів, базар продовжує користуватися популярністю серед жителів міста і туристів, тим самим продовжує культивувати культуру базару в іранському суспільстві.

  • Торговий центр Гіперстар
  • Торговий центр Тіраж
  • Tandis Mall
  • Старий базар

Транспорт

Автошляхи

Тегеран — центральний вузол залізниць та шосейних доріг. Тегеран, як і весь Іран, відомий своїми автомобільними дорогами відмінної якості. Загальна протяжність шосейних доріг в Тегерані перевищує 280 км, естакад, мостів і розв'язок — 180 км. 130 км доріг і 120 км естакад знаходяться в процесі будівництва.

Із заходу до Тегерана підходять три фактично дублюючих одне одного шосе — «Старе» і «Нове» Кереджське шосе і проспект Фатх. З півдня — проспект Саїді, проспект Шахіда Тондгуяна, проспект Раджаї і проспект Хаваран. Шосе Сулган-Санган виходить з Тегерана на північ через Ельбурс і веде в Мазендеран.

На відміну від більшості інших крупних міст Ірану, в Тегерані відсутня кільцева автодорога, замість неї було збудовано напів-кільце протяжністю 32 км, що огинає Тегеран з півдня. Крупні магістралі «пронизують» Тегеран з півночі на південь і із заходу на схід, серед яких Проспект Наваба Сефеві (18 км) і Вулиця Азаді — Енгелаб (41 км).

У Тегерані є центральний автовокзал і 4 додаткових термінали для приміського сполучення. З центрального автовокзалу автобуси ходять практично в кожне місто Ірана по дуже низьких цінах. Є велика кількість агентств таксі. Існує спеціальна служба таксі для жінок. Таксисти працюють виключно в межах міста.

  • Розв'язка на перетині Шосе Хеммат і Проспекту Шейха Нурі
  • Рух в Тегерані
  • Шосе Хеммат
  • Таксі
  • Автобусна зупинка на особливих автобусних маршрутах. Автобуси обладнані лівосторонніми дверима. 2 дверей — 2 черги: окремо для чоловіків та жінок
  • Затор на бульварі Мірдамад
  • Валі-Аср
  • Одна з центральних вулиць
  • Проспект Навваба Сефеві. Зазвичай повітря дуже забруднене
  • Вулиця Валіаср протягом Наврузу
  • Шосе Хеммат
  • Хеммат
  • Шосе в Абасабаді
  • Шосе Модаррес
  • Шосе

Метро
Тегеранське метро

Тегеранський метрополітен працює з 2001. В наш час[коли?] діють три лінії, дві з яких фактично є продовженням одна одної і сполучають центральні квартали із західними передмістями і містом Кередж. Ще один рукав йде з півночі на південь, до міста Рей. Загальна протяжність ліній — 90 км. Кількість діючих станцій — 51. Всього найближчими роками планується запустити 5 ліній. Багато станцій метро оздоблено національними орнаментами.

Залізниця
Залізничний вокзал «Істгахе Рах-Охане Тегран»

Центральний залізничний вокзал розташований в районі Джавадіє. Звідси розходяться залізниці до Зенджану і Тебризу на північний захід, до Мешхеду на схід, до Хорремшехру на південний захід і до Єзду і Бендер-Аббасу на південний схід. Будівля вокзалу була побудована в 1930-х роках за проектом україно-польського архітектора Владислава Городецького.[9] Швидкісне залізничне сполучення діє на лінії Тегеран-Кередж.

Аеропорти
Міжнародний аеропорт імама Хомейні, внутрішнє оздоблення

Тегеран обслуговується двома крупними аеропортами. Старий аеропорт Мехрабад розташований на заході Тегерана в межах міста, до осені 2007 він обслуговував практично всі міжнародні рейси. За сумісництвом Мехрабад — база Військово-повітряних сил Ірану.

Основна частина рейсів переведена в новий аеропорт імені Імама Хомейні, побудований за 30 кілометрів на південь від Тегерана. До «Хомейні» ще не підведена лінія метро, але він зв'язаний з Тегераном швидкісною автомагістраллю і залізницею.

Культура

Музеї

Найзнаменитіший музей міста — Археологічний музей. Музей Абгіне присвячений горщикам і кераміці. У Музеї Реа Аббасі зберігаються зразки живопису і каліграфії. При музеї Расам знаходиться школа килимового мистецтва, в музеї зібрані унікальні килими. У Національному музеї (Іран Бастан Музеум) зберігаються археологічні знахідки доисламского Ірану.

У місті є Антропологічний музей, Музей ісламського мистецтва, Музей скла та кераміки з дорогоцінними виробами з кришталю, перламутру, золота і лазуриту. Особливо виділяється музей шахських коштовностей Центрального банку Ірану. У ньому зберігаються також корони шахів Пехлеві.

Саадабад — палац, що знаходиться в районі Шеміран. Комплекс складається з декількох палаців і павільйонів, в деяких з них розміщена Іранська організація культурної спадщини. У палаці Шахрам знаходиться Військовий музей, а в інших павільйонах — Музей води, Музей образотворчих мистецтв, музей Бехзад та інші.

  • Музей скла та кераміки
  • Музей сучасного мистецтва
  • Музей килимів
  • «Білий палац» в Саадабаде з видом на гору Точал
  • Фасад Національного музею, створений французьким архітектором Андре Годаром і закінчений у 1937
  • Вхід до Національного музею, арка імітує стиль сасанідів

Мистецтво

Є центром сучасного іранського живопису. Місто уславлено творчістю Гасема Хаджізаде, Ейдіна Агдашлу, Мухаммад Алі Тарагіджаха, Тахи Бехбахані, Хосейна Кашіана.

Спорт

Майже всі види спорту, які культивують в Ірані — представлені в Тегерані. Тут проживають та тренуються більша половина іранських спортовців. На спортивних майданчиках міста виступає найбільша кількість спортивних команд Ірану, а також більшість національних команд країни. Більшість спортивних федерацій Ірану розмістили свої штаб-квартири в місті та його околицях. VII Літні Азійські ігри пройшли в Тегерані в 1974 році. У них взяли участь 3 010 спортсменів з 25 країн світу[10]. Для їх розміщення на північно-заході Тегерана було вибудовано олімпійське селище.

У Тегерані розташований найбільший в Ірані, та 5-й за величиною у світі, Стадіон Азаді («Свобода»), що вміщає до 100 000 глядачів, де проводить свої ігри збірна Ірану з футболу та відбуваються чисельні спортивні та суспільно-мистецькі заходи. Там же проходять найважливіші ігри іранської футбольної прем'єр-ліги. Інші великі арени: «Шахід Дастгерді», «Шахід Шіруді» і «Тахта». В іранській прем'єр-лізі виступають сім тегеранський команд: «Естегляль», «Персеполіс» (Пірузі), Саба Баттері, Пайкан, Рах Ахан (команда Залізниці), «Паас-Тегеран», Сайпа (команда з Кередж — передмістя Тегерана).

Неподалік від міських кварталів Шеміран і Дербенд розташований гірськолижний курорт. Гірськолижний комплекс обладнаний на горі Точать і є 5-м у світі за висотою, він був побудований в 1976 році. Найвищу точку комплексу (3730 м) з'єднує з мікрорайоном Дербендом 8-кілометрова канатна дорога. У підніжжя Точать розташовані готелі. Поблизу Тегерана розташовані також гірськолижні курорти Дізін (де проходив чемпіонат світу з сноубордингу) і курорт Шемшак. У приміському містечку Аб-Алі окрім гірськолижних спусків є тенісні корти, іподром[11].

  • Уболівальники столичного ФК «Персеполіс» («Червона армія») на стадіоні Азаді
  • Стадіон Азаді
  • Підвісна дорога на гору Точал
  • Підвісна дорога на гору Точал
  • Підвісна дорога на гору Точал

Засоби масової інформації

Найбільше новинне агентство в Ірані — ІРНА (Інформаційне агентство Ісламської республіки, irna.ir), засноване в 1934. Інші інформаційні агентства — «Фарс» (farsnews.com), «Мехр» (mehrnews.com). Опозиційне владі новинне агентство «Іран-дохт» (irandokht.com) міститься в Каліфорнії, але має можливість мовлення на Тегеран.

Основні щоденні періодичні видання: «Джомхурі-йє Ісламі-йє Ресалат», «Кейхан», «Ахбар» і «Етелаат». «Tehran Times», «Kayhan International», «Iran Daily», «Iran News» виходять англійською мовою. Найпопулярніша в Ірані газета «Хамшехрі» також виходить в Тегерані. Видання засноване в 1992 столичним муніципалітетом. Газета «Іран» є єдиним державним щоденним виданням. «Іран» видає Інформаційне агентство Ірану ІРНА.

За телебачення і радіомовлення відповідає також державна «Організація по телерадіомовленню Ісламської Республіки Іран» (IRIB, irib.ir), у веденні якої знаходяться 13 телеканалів і 8 радіостанцій. Окрім Ірану IRIB веде програми на інші країни, серед яких Росія, Китай, США і Велика Британія.

Релігії

Значна більшість жителів Тегерана — мусульмани-шиїти, вони становлять 96 % населення.

Бахаї становлять 2,8 % населення — це близько 200 000 осіб.

Християни також є в Тегерані, до них належить в першу чергу Вірменська апостольська церква, а також Російська православна церква і Ассирійська Церква Сходу[12]. Їхня чисельність після Ісламської революції 1979 року різко впала. Вірменська апостольська церква представлена в Тегерані громадою з 60 000 осіб. У місті розташовано 42 вірменські церкви і чимало вірменських культурних центрів, шкіл, бібліотек, спортивних комплексів. Близько 10 000 осіб входять в Ассирійську церкву, є також 5 000 халдейських католиків, що дотримуються також сирійських ритуалів. У місті є грузинська ортодоксальна громада, російська православна громада і декілька різних євангельських громад.[12] У єврейську громаду входить 16-18 000 осіб. У Тегерані є 18 синагог. При громаді є також численні школи та бібліотеки.[12]

Зороастрійців — 10 тисяч чоловік. Громада підтримує два храми вогню (Аташкаде)[12]. До інших релігійних меншин відносяться сунніти, присутні незначні громади сикхів, індуїстів, буддистів, мандєїв, єзидів і суфіїв.

Клімат
Клімат 1988–2005
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
Абсолютний максимум, °C 16,4 19,0 23,8 33,6 33,6 37,8 38,1 39,4 40,6 29,2 23,0 19,0
Середній максимум, °C 6,1 8,1 12,9 19,8 25,0 31,2 33,9 33,5 29,3 22,4 14,3 8,6
Середній мінімум, °C −1,5 −0,2 4,0 9,8 14 19,6 22,6 21,9 17,5 11,6 5,4 1,0
Абсолютний мінімум, °C −11,4 −11 −8 −1,6 3,0 12,0 15,4 13,5 8,8 2,6 −5,2 −9,6
Норма опадів, мм 63.1 66.5 83.3 50.1 27.1 4.0 4.2 3.2 3.4 16.5 41.3 66.3
Кількість сонячних годин 137,2 151,1 186,0 219,1 279,8 328,7 336,6 336,8 300,5 246,8 169,4 134,1
Кількість дощових днів 12,3 10,9 12,3 10,0 8,9 3,3 3,4 1,6 1,3 5,8 8,6 10,7
Кількість сніжних днів 8,9 6,6 2,5 0,1 0,1 0 0 0 0 0 0,6 4,9
Вологість повітря, % 67 59 53 44 39 30 31 31 33 44 57 66
Джерело: [13]

Зовнішні культурно-суспільні стосунки

Міста побратими
Обрій міста

Бібліографія про Тегеран
  • Chahryar Adle et Bernard Hourcade, Téhéran, capitale bicentenaire, Institut français de recherche en Iran, Paris, Téhéran, 1992, 386 p. 2-87723-055-4 ou ISBN 90-6831-480-7
  • Bernard Hourcade, " L’émergence des banlieues de Téhéran ", in Cemoti, № 24 — Métropoles et métropolisation, 28 février 2005. Lire en ligne
  • Habibi Mohsen et Hourcade Bernard, Atlas de Téhéran métropole/ Atlas of Tehran metropolis. Vol 1 La terre et les hommes / Land and people. Téhéran, Tehran Geographic Information Center, 2005. (200 cartes) ISBN 964-7943-46-6 lire en ligne
  • Nouchine Yavari d'Hellencourt, " Immigration et construction identitaire en milieu péri-urbain à Téhéran: eslâm-shahr «, in Cemoti, № 24 — Métropoles et métropolisation, 28 février 2005. Lire en ligne
  • Compte rendu de la conférence : Téhéran sous Elbourz, „L'air est meilleur là-haut“, dans le cadre du séminaire sur la diversité citadine organisé en octobre 2000 par le Centre de Prospective et de Veille Scientifiques et Techniques.
  • Xavier de Planhol, » Tehran ", Encyclopædia Iranica, 2004
  • Mansour Ohadi, Tehran. From the aspect of sociology: History, Demography, the Present, and Perspectives Of the Iranian Metropolis., Fachbereich Politik- u. Sozialwissenschaft, Freie Universität Berlin, 12/06/2000. Accéder en ligne
  • G. Asadollah-Fardi, Air quality management in Tehran, 3rd Thematic Seminar: Urban Air Quality Management, 20-21 février 2003, Centre de conférences des Nations Unies, Bangkok, Thaïlande.

Виноски
  1. https://citypopulation.de/en/iran/cities/
  2. http://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 жовтня 2008. Процитовано 27 квітня 2008.
  4. http://www.iranchamber.com/history/iran_iraq_war/iran_iraq_war3.php
  5. http://www.fao.org/docrep/005/x3994f/X3994F08.htm
  6. http://www.mgm.fr/PUB/Iran/Ch2/2.html
  7. http://p2.www.britannica.com/oscar/print?articleId=277286&fullArticle=true&tocId=225449%5Bнедоступне+посилання+з+травня+2019%5D
  8. Téhéran sous Elbourz, «L'air est meilleur là-haut» Архівовано 11 січня 2008 у Wayback Machine. dans le cadre du séminaire sur la diversité citadine organisé en octobre 2000 par le Centre de Prospective et de Veille Scientifiques et Techniques.
  9. Мешхед — священный город шиитов
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 22 листопада 2009.
  11. http://www.tripadvisor.com/Travel-g293999-s406/Tehran:Iran:Sports.And.Activities.html
  12. Eliz Sanasarian: Religious Minorities in Iran. Cambridge University Press, Cambridge 2000, ISBN 0-521-77073-4
  13. I.R. OF IRAN SHAHREKORD METEOROLOGICAL ORGANIZATION (IN PERSIAN). 1988–2010

Посилання

Мапи
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.