ОПЕК

Організація країн — експортерів нафти (ОПЕК) (англ. The Organization of the Petroleum Exporting Countries, OPEC) — картель, створений нафтовидобувними державами для стабілізації цін на нафту. Членами цієї організації є країни, чия економіка залежить від доходів з експорту нафти.

The Organization of the Petroleum Exporting Countries
Організація країн-експортерів нафти
Країни, що входять до ОПЕК: сині — сучасні члени, помаранчеві — колишні
Тип Міжнародна організація
Засновано 10—14 вересня 1960
Галузь нафтова промисловість і international governmental or non-governmental organizationsd[1]
Країна міжнароднийd
Штаб-квартира Відень, Австрія
Членство Алжир, Ангола, Екваторіальна Гвінея, Габон, Іран, Ірак, Кувейт, Лівія, Нігерія, Республіка Конго, Саудівська Аравія, ОАЕ і Венесуела
Офіційні мови англійська[2]
Офіс голови President of OPECd
Генеральний секретар Mohammed Barkindo
Президент Дізані Елісон-Мадуеке
Генеральний секретар Абдалла Салем аль-Бадрі
Вебсайт opec.org
 ОПЕК у Вікісховищі

Загальна інформація

Станом на квітень 2020 року членами ОПЕК є 13 країн[3]:

Основна мета організації — координація та уніфікація нафтової політики країн-членів організації з тим, щоб забезпечити справедливі і стабільні ціни на нафту на світовому ринку, ефективні економічно обґрунтовані і регулярні поставки нафти країнам-споживачам, а також забезпечити інвесторам, які вклали свій капітал в розвиток нафтовидобувної галузі, справедливу прибутковість вкладень.

Здатність ОПЕК контролювати ціни на нафту дещо знизилася у зв'язку з відкриттям та розвитком великих запасів нафти на Алясці, в Північному морі, Канаді, Мексиканській затоці, Росії та модернізації ринків. Станом на листопад 2010 року, на членів ОПЕК припадає 79 % світових запасів нафти і 44 % видобутку, що дає їм значний контроль над світовим ринком[4]. Наступна за величиною група виробників, що входять до ОЕСР і пострадянські держави видобувають лише 23,8 % та 14,8 % відповідно від загального обсягу видобутку нафти у світі[5]. Однак, уже у 2003 році, побоювання, що ОПЕК мало можливостей збільшення видобування, викликало припущення, що їх вплив на ціну нафти почне скорочуватися[6][7].

Штаб-квартира ОПЕК, де проводяться регулярні зустрічі між міністрами нафти її країн-членів, з 1965 року знаходиться у Відні[8].

ОПЕК+

ОПЕК+ — це домовленість, яка охоплює не тільки країни-члени картелю, але й низку інших: Азербайджан, Бахрейн, Бруней, Казахстан, Малайзію, Оман, Південний Судан, Росію та Судан[9].

У 2021 році Міністерський моніторинговий комітет ОПЕК+ (JMMC) схвалив призначення міністра нафтових ресурсів Нігерії спеціальним представником по роботі з країнами Африки[10].

Історія

ОПЕК як постійно діюча міждержавна організація була створена на конференції в Багдаді 10—14 вересня 1960. Спочатку до складу організації ввійшли Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія й Венесуела. До цих п'ятьох країн, що заснували організацію, пізніше приєдналися ще вісім: Катар (1961), Індонезія (1962), Лівія (1962), Об'єднані Арабські Емірати (1967), Алжир (1969), Нігерія (1971), Еквадор (1973—1992), Габон (1976—1994). В 2007 р. до організації приєдналася Ангола і повернувся Еквадор. У 2008 р. Росія заявила про готовність стати постійним спостерігачем.

Штаб-квартира ОПЕК у Відні
Баланс експорту та імпорту нафти за країнами світу

Штаб-квартира ОПЕК спочатку перебувала в Женеві (Швейцарія), потім 1 вересня 1965 перемістилася у Відень (Австрія).

Мета ОПЕК — координація діяльності й вироблення загальної політики відносно видобутку нафти серед країн — учасників організації, з метою підтримки стабільних цін на нафту, забезпечення стабільних поставок нафти споживачам, одержання віддачі від інвестицій у нафтову галузь.

Міністри енергетики й нафти держав членів ОПЕК двічі в рік проводять зустрічі для оцінки міжнародного ринку нафти й прогнозу його розвитку на майбутнє. На цих зустрічах приймаються рішення про дії, які необхідно почати для стабілізації ринку. Рішення про зміни обсягу видобутку нафти відповідно до зміни попиту на ринку приймаються на конференціях ОПЕК.

Країни члени ОПЕК контролюють близько 2/3 світових запасів нафти. На їхню частку припадає 40% від всесвітнього видобутку або половина світового експорту нафти.

Нафтове ембарго 1973 року

Ембарго на поставки нафти у 1973 почалося після підтримки Сполученими Штатами і Західною Європою Ізраїлю у Війні Судного дня. Саудівська Аравія та Іран очолили тих, хто був обурений західною підтримкою Ізраїлю. Іран припинив поставки нафти до Сполучених Штатів та Західної Європи. Крім того, король Саудівської Аравії Фейсал ібн Абдель Азіз Аль Сауд ввів нафтове ембарго проти Заходу. Внаслідок цього, ціни на нафту в США піднялася з 3 доларів за барель до 12 доларів за барель, розпочалося нормування пального[джерело?].

«Кошик» ОПЕК
Графік відображає вартість нафти з 1861 по 2007 рік. Помаранчева лінія — ціна з поправкою на інфляцію (в доларах 2008 року), синій — без поправки.

Термін «кошик» ОПЕК (англ. OPEC Reference Basket of crudes) був офіційно введений 1 січня 1987 року. Ціна «кошика» визначається як середній арифметичний показник фізичних цін наступних сортів нафти: Arab Light (Саудівська Аравія), Basra Light (Ірак), Bonny Light (Нігерія), Es Sider (Лівія), Girassol (Ангола), Iran Heavy (Іран), Kuwait Export (Кувейт), Merey (Венесуела), Murban (ОАЕ), Oriente (Еквадор), Qatar Marine (Катар), Saharan Blend (Алжир)[11].

Історичним максимумом для «кошика» ОПЕК є цінова позначка $140,73 за барель[11][12], яка була зареєстрована 3 липня 2008 року.

У березні 2008 року в кошик включили Oriente (Еквадор)[11]. У січні 2009 року з кошика вилучили Minas (Індонезія), а замість BCF 17 (Венесуела) до кошика внесли Merey (Венесуела). На жовтень 2009 кошик містив у собі 12 сортів нафти. Таким чином, ціна кошика ОПЕК визначається як середній арифметичний показник фізичних цін 12 вищезазначених сортів нафти, що видобувається країнами картелю.

Квоти ОПЕК
Квоти ОПЕК і видобуток нафти за країнами, тисячі барелів на день[13]
КраїнаКвота (01/07/05)Видобуток (01/07)Можливість видобутку
 Алжир8941 3601 430
 Ангола1 9001 7001 700
 Еквадор520500500
 Іран4 1103 7003 750
 Ірак1,481
 Кувейт2 2472 5002 600
 Лівія1 5001 6501 700
 Нігерія2 3062 2502 250
 Катар726810850
Саудівська Аравія10 0998 80010 500
 ОАЕ2 4442 5002 600
 Венесуела3 2252 3402 450
Всього31 42230 45132 230
Дані по країнах ОПЕК за червень 2011 р.[14]
АлжирАнголаЕквадорІранІракКувейтЛівіяНігеріяКатарСаудівска АравіяОАЕВенесуелаРазом:
Населення (млн людей)35,4018,5014,0174,1031,233,486,41156,041,6425,404,6228,38399,21
Площа (1000 км²)2 3821 2472811 648438181 760924112 15084916—
Густота населення (жителів на км²)15155045711944169149125531—
ВВП на душу населення (доларів)3 7513 7173 6694 4604 36330 24010 4791 06451 20114 55249 78211 883—
ВВП у ринкових цінах (млрд доларів)132,7868,7651,39330,46136,28105,3867,17166,0083,91369,67229,97337,302 079,07
Вартість експорту (млрд доларів)43,6940,9913,8070,6144,3750,2432,9833,4433,26175,53174,7357,60771,20
Експорт нафти (млрд доларів)30,5938,816,9655,6041,8546,5731,3826,4726,84157,4158,6654,20575,34
Сальдо платіжного балансу (млрд доларів)0,49−2,24−0,437,9311,3927,7510,1820,050,7720,48−7,028,56—
Доведені запаси нафти (млрд барелів)12,209,506,51137,01115,00101,5046,4237,2025,38264,5997,80211,17—
Видобуток нафти (1000 б/д)1 2161 7394653 5572 3362 2621 4741 8427338 1842 2422 87828 928
НПЗ потужності (1000 б/д)652391881 474824936380445802 1094669818 574
Виробництво нафтопродуктів (1000 б/д)411,646,2189,31 726456,6892,7350249,4126,31 911,0400,41 232,47 991,9
Споживання нафтопродуктів (1000 б/д)310392051 7956032742712251061 4052356686 136
Експорт нафти (1000 б/д)7471 7703292 2321 9061 3481 1702 1606476 2681 9531 60822 138
Експорт нафтопродуктів (1000 б/д)232,540,833,5300,826,2673,5136,112,1120,51 008,4374,1963,63 922,1

Економіка

За даними уряду США, у 2011 році ОПЕК отримає понад $ 1 трлн доходів, це буде вперше, обсяг досягне цифри в $ 1034 млрд, і це поб'є рекорд $ 965 млрд у 2008 році[15].

У 2015 р. країни ОПЕК у серпні видобули 31,544 млн барелів нафти на добу[16].

Росія і ОПЕК

З 1998 року Росія є спостерігачем в ОПЕК. Починаючи з цього періоду Росія бере участь у сесіях Конференції ОПЕК, а також у нарадах експертів та інших заходах організації з представниками країн, що не входять в неї [17]. Проходять регулярні зустрічі російських міністрів з керівниками ОПЕК і колегами з країн ОПЕК. Росія виступила з ініціативою організувати регулярний Енергодіалог Росія-ОПЕК, укласти Угоду (Меморандум) про енергодіалогу, уповноваженим представником якого з російської сторони буде Міністерство енергетики Російської Федерації[18].

Література
  • Г. О. Музика, Ю. С. Скороход. Організація країн-експортерів нафти // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004 — Т. 2 — 812 с. ISBN 966-316-045-4
  • Ю. Скороход. Організація країн-експортерів нафти // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 516 ISBN 978-966-611-818-2.
  • Андреасян Р.Н. ОПЕК в мире нефти / Р.Н. Андреасян, А.Д. Казюков. — Москва : Наука, 1978.
  • Инджикян Р.О. ОПЕК в мировом капиталистическом хозяйстве / Р.О. Инджикян. — М., 1983.
  • Сейфульмулюков И.А. Страны ОПЕК в развивающемся мире / И.А. Сейфульмулюков. — Москва, 1989.
  • Citino N.J. From Arab Nationalism to OPEC: Eisenhower, King Sa'ud, and the Making of U.S.-Saudi Relations. Indiana University Press, 2002. (Indiana Series in Middle East Studies)
  • Ramady M., Mahdi W. OPEC in a Shale Oil World: Where to Next? Springer International Publishing, 2015.
  • Rauscher M. OPEC and the Price of Petroleum: Theoretical Considerations and Empirical Evidence. Springer-Verlag Berlin Heidelberg, 1989.

Посилання

Примітки
  1. 20th Century Press Archives — 1908.
  2. OPEC Statute (PDF). Organization of the Petroleum Exporting Countries. 2008. с. 8. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 21 травня 2013. «English shall be the official language of the Organization.»
  3. https://www.opec.org/opec_web/en/about_us/25.htm
  4. http://www.turquoisepartners.com/iraninvestment/IIM-Nov10.pdf
  5. «British Petroleum table of world oil production». Retrieved June 18, 2007.
  6. Is Opec Losing Control Over Oil Price?. Al Jazeera English. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 19 грудня 2010.
  7. Is OPEC About to Lose Control of the Spigot?. BusinessWeek. 20 січня 2003. Процитовано 19 грудня 2010.
  8. OPEC: Brief History
  9. ОПЕК+
  10. Комітет ОПЕК + призначив спецпредставника по Африці. kosatka.media (рос.). Процитовано 4 лютого 2021.
  11. Кошик ОПЕК. Архів оригіналу за 8 жовтня 2009. Процитовано 1 серпня 2011.
  12. Архівована копія. Архів оригіналу за 7 березня 2010. Процитовано 1 серпня 2011.
  13. Quotas as reported by the United States Department of Energy
  14. as reported by the United States Department of Energy
  15. More than 4,000 billion earnings[недоступне посилання з липня 2019]
  16. http://glavcom.ua/news/334636.html
  17. Перспективы и проблемы взаимоотношений России и ОПЕК (рос.). Процитовано 2013-5-23.[недоступне посилання з червня 2019]
  18. http://minenergo.gov.ru/co-operation/opek_contribution/ Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine. Сотрудничество с ОПЕК

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.