Джеймс Брук

Принц Хашим

У 1839 році місцеве населення Сараваку повстало проти намісника Макоти, призначеного султаном Брунею. Султан надіслав принца Хашима, свого бендагару, або візиря, щоб він придушив заколот. У принца Хашима був конфлікт з Макотою, тому він звернувся по допомогу до Брука. Спочатку Брук відмовився воювати, але вже за рік змінив свою точку зору, бо султан запропонував йому обійняти посаду губернатора навзамін на допомогу. Бруку вдалося придушити повстання, але посаду губернатора отримав лише у 1842 році, коли нагадав султану про обіцянку.[3]

Принц Хашим повернувся до столиці Брунею у 1845 році, дізнавшись, що за його відсутності стався палацовий переворот, і візиром став принц Усоп. За допомогою Брука та британського флоту Хашим повернув собі посаду, а також став спадкоємцем брунейського престолу. Проти нього одразу став інтригувати колишній спадкоємець — син султана, а також інші придворні. Хтось вважав Хашима британською маріонеткою, дехто звинувачував у неповазі до частини королівської родини. У 1846 році візира було вбито.

Джеймс Брук вважав це вбивство викликом британському уряду і спонукав військових покарати брунейського султана. Британський контр-адмірал Томас Кокрен вирушив з ескадрою з Сінгапуру та атакував брунейський флот біля Брунейської затоки. Султан утік зі столиці до містечка Дамуан, але британці примусили його повернутися. 2 серпня 1846 року був підписаний договір, за яким Брук ставав повноправним раджею Сараваку, а територія його держави простягалася від мису Танджунг-Дату до річки Самарахан. 18 грудня 1846 британські кораблі з гарматами, спрямованими на палац султана, примусили останнього підписати нший договір, за яким острів Лабуан передавався Британській імперії.[3]