Бандар-Сері-Бегаван

Місто перебуває в зоні, що характеризується вологим тропічним кліматом. Найтепліший місяць — квітень з середньою температурою 28,3 °C (83 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою 26,7 °С (80 °F).[3]

Початки держави Бруней прослідковуються до VI сторіччя н. е. Старовинні китайські джерела згадують відносини з 518, 523, 616, 669, 977, 1279 і у 1369-1643 роках н. е. з державою «Пуні» або «Полі». У часи існування Імперії Меджепегіт Бруней був однією з васальних територій, а після початку її занепаду в XV сторіччі брунейські султани відтворили Брунейську Імперію.

Сліди перших поселень на території сучасного Бандар-Сері-Бегавану відомі з VIII сторіччя н. е. Історично найдавнішою частиною міста Бруней є Кампонг Аєр, або «селище на воді». Італійський мандрівник і супутник Фернана Магеллана Антоніо Пігафетта у липні 1521 року описав місто Бруней як побудоване виключно на воді, окрім будинків короля і найвищої знаті.

Місто Бруней зберігало свою торговельну функцію між узбережжям Борнео і жителями джунглів до середини XIX сторіччя. За відсутності доріг основними транспортними шляхами були річки, а річка Бруней була однією з найбільших. Місто збирало податки з усіх торговців, які рухалися уверх і вниз по річці.[4]

У книзі «Місто багатьох вод» мандрівник і письменник Френк Баттерворт описує місто початку XX сторіччя як унікальне місто на воді.[5]

У 1902 і 1904 роках у місті сталися епідемії холери і натуральної віспи.

Палац брунейського султана близько 1890 року

Перший британський резидент у Брунеї Малколм Макартур (англ. Malcolm Stewart Hannibal McArthur) доклав зусиль до початку побудови повноцінного міста на суходолі. У 1906 році було виділено 500 акрів землі для побудови нового міста. Проте місцеве населення опиралося переселенню з будинків на палях, у першу чергу жінки, які не хотіли змінювати традиційний спосіб життя. Однак уже 1908 року поблизу від султанського палацу проклали дві вулиці і встановили стовпи з ліхтарями.[6] Першу лікарню на 18 ліжок було побудовано 1929 року.

Станом на грудень 1941 року частина міста на суходолі все ще залишалася незначною. Фактично це було невеличке містечко з однією дорогою, яка йшла крізь нього і з'єднувала його з будинком британського резидента, який знаходився на схід від містечка. Будинки були виключно дерев'яні з покрівлею з пальмового листя. У місті був єдиний дерев'яний кінотеатр, побудований у 1923 році. Також існувала дерев'яна мечеть, існувало близько 80 магазинів. Майже все це було знищено впродовж другої світової війни, особливо місто постраждало від бомбувань союзників при визволенні від японців у 1945 році.

Розбудова нового міста розпочалася у 1950-ті роки. Було побудовано низку урядових будинків, палац Дарул Хана, будівлю митниці, Головпоштамт, Мечеть султана Омара Алі Сайфуддіна (закінчено 1958 року).[7]

5 жовтня 1970 року місто Бруней (малай. Bandar Brunei, англ. Brunei Town) набуло сучасної назви Бандар-Сері-Бегаван. малай. Bandar означає «місто», малай. Seri походить з санскритського «Шрі» у значенні «великий, поважний, шанований, високий», і разом з малай. Begawan є титулом султана Брунею, який зрікся престолу і в цьому випадку вживається на честь султана Омара Алі Сайфуддіна ІІІ, який поступився троном сину 1967 року.

1 серпня 2007 року територію міста було розширено майже у 10 разів, і вона склала 100,36 км².

• Мечеть султана Омара Алі Сайфуддіна
• Мечеть Хассанала Болкіаха
• Храм Тенг Юн (англ. Teng Yun Temple, «храм літаючих хмар»)