Джеймс Френсіс Едвард Кейт

Джеймс Френсіс Едвард Кейт (англ. James Francis Edward Keith), також відомий як Якоб фон Кейт (нім. Jakob von Keith) (нар. 11 червня 1696, Пітергед, Шотландія — пом.14 жовтня 1758, Гохкірх, Саксонія) — шотландський дворянин, головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду (з 6 липня 1740 по 1741 рр.) у Глухові, генерал-аншеф на російській військовій службі, прусський генерал-фельдмаршал (1747 р.) та засновник масонства в Російській імперії в 1732 році.[3].

Яків (Джеймс) Кейт
англ. James Francis Edward Keith
Яків (Джеймс) Кейт
Портрет художника Антуана Пена (1755 р.)
Прапор
 Головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду
1740 — 1741
Попередник: Шипов Іван Опанасович
Спадкоємець: Неплюєв Іван Іванович
Прапор
 Губернатор Берліна
з 1749
 
Народження: 11 червня 1696(1696-06-11)
м. Пітергед, Шотландія
Смерть: 14 жовтня 1758(1758-10-14) (62 роки)
Гохкірх, Саксонія
Поховання: Südwestkirchhof Stahnsdorfd
Країна:  Велика Британія

Російська імперія
Освіта: Единбурзький університет, Паризький університет і Абердинський університет
Батько: Вільям Кейт
Мати: Mary Drummondd[1][2]
 
Військова служба
Звання: генерал-аншеф,
Нагороди:
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
(1742 рік)
Орден Чорного орла
(1749 рік)

 Медіафайли у Вікісховищі

Походження

Походив із знатного шотландського роду, що є рідним Стюартам, мав титул графа Кінтора. Разом з родичами Д.Кейт намагався посадити на шотландський трон Джеймса Стюарта — сина поваленого короля Джеймса VII.[4]

Однак після придушення повстання якобітів в 1719 році втратив усі титули і маєтки та втік до Франції. З 1722 по 1725 рр. жив у Парижі і займався науковою діяльністю.

Поотім переїздить до Іспанії. У 1727 році бере участь в під час війні з Англією.

Служба в Російській імперії

В 1728 році Джеймс Кейт переїздить до Російської імперії та отримує звання генерал-майора. В 1730—1734 роках він керує Ізмайловським полком. В 1734 році відзначився керівництвом полком українських козаків у війні за польську спадщину з прихильниками Станіслава Лещинського.

Організація масонства

Шотландець у 1734 році значиться майстром петербурзької ложі. Загалом, він вважається засновником масонства в Російській імперії.[3].

Також він бере активну участь у Російсько-турецькій (1735—1739 рр.) війні, за що отримує звання генерал-аншефа (у 1737 році). Він проявив себе в 1737 році під час захисту Очакова від облоги турецької армії. Але був поранений.[5] Д.Кейт мав репутацію одного з найбільш здібних офіцерів в російській арсмії та ліберального суспільного адміністратора.

Керівництво Лівобережною Україною

У 1739—1741 рр. Д.Кейт стає Великим Провiнцiйним Майстром масонерiї Росiйської iмперiї [6]

6 липня 1740 року Джеймс Кейт призначають у Глухові Головним командиром Правління гетьманського уряду. Цю посаду перший іноземець обіймає до 1741 року.[7] В цей час він посвячує до масонства представникiв української аристократiї. В істторію він увійшов, як мудрий, чесний i шляхетний керiвник. Він прагне відстоювати права українців в Російській імперії, показуючи приклад гуманного правителя.

Військова доблесть на службі

Виїхавши з Глухова він знову повертається на війну. Тепер — зі шведами у 1741—1743 рр.

У 1742 році Д. Кейт нагороджується орденами Андрія Первозванного та Олександра Невського.

У 1744 році призначається комендантом Ревеля. А через три роки у 51-річному віці (у 1747 році) виходить у відставку. Нібито через образу на російський уряд за відмову у в'їзді до Російської імперії його брата Джорджа.

Прусський період

Однак, у 1747 році починає військову службу в Пруссії. Прусський король Фрідріх Великий, що також був масоном, дає йому звання прусського фельдмаршала. В 1749 році призначається губернатором Берліна. В жовтні цього року отримує Орден Чорного Орла.[8]

Одночасно, Д.Кейт повертається до наукової діяльності і входить до Прусської академії наук.

Загибель

Не дивлячись на вік, Д.Кейт і надалі бере активну участь у військових діях в ході Семирічної війни. У 1757 році він командував частинами прусської армії під час битви під Прагою. Потім успішно організував оборону міста Лейпциг в умовах переважаючих сил противника.

Однак, 14 жовтня 1758 року в битві при Хохкірхе отримує смертельне поранення двома кулями і помирає на полі бою.[9]

Джерела

Посилання

Примітки
  1. Lundy D. R. The Peerage
  2. Kindred Britain
  3. Andrew MacKillop, Steve Murdoch. Military Governors and Imperial Frontiers C. 1600—1800: A Study of Scotland and Empires. Brill Academic Publishers, 2003. Page 103.
  4. http://news.yahoo.com/s/nm/20071029/ts_nm/germany_scot_dc;_ylt=Avy.Pz7XCvqyRbIJFralv.VZ.3QA
  5. Karl August Varnhagen von Ense: Leben des Feldmarschalls Jakob Keith, 1844, S. 59.
  6. http://xn--80axedo.xn--j1amh/keyt-dzheyms-frensis-edvard/ Кейт Джеймс Френсіс Едвард[недоступне посилання з травня 2019].
  7. Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. — Запорожье: Просвіта, 2011. — С. 288—289.
  8. Liste der Ritter des Kgl. Preußischen hohen Ordens vom Schwarzen Adler, Verleihungen 1749, Decker, Berlin, 1851
  9. Karl August Varnhagen von Ense: Leben des Feldmarschalls Jakob Keith, 1844, S. 253 und 257.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.