Джемаль Гюрсель

Народився 13 жовтня 1895 року в Ерзурумі в родині турків-сунітів. Його батько, Абідін Бей, був офіцером османської армії. Джемаль Гюрсель приходився онуком Ібрагіму (1820—1895) та правнуком Хаджі Ахмаду (1790—1860).

Після початкової школи в Орду і військової середньої школи в Ерзінджані закінчив вище військове училище Кулелі («İstanbul Kuleli Askerî Lisesi») в Стамбулі. У школі Джемаль Гюрсель був помітною фігурою і тому був прозваний «Джемаль ага» (великий Джемаль). Отримав військову освіту за фахом артилериста.

Загалом строк його служби в армії склав 45 років.

У 1915 році, у віці 20 років, поступив на службу в армію Османської імперії. Під час Першої світової війни він брав участь у битві при Чанаккале, що на березі Дарданелл, і в битві при Галліполі. Як лейтенант першої батареї 12-го артилерійського полку в 1915 році був нагороджений Військовою медаллю. Пізніше він воював на палестинському та сирійському фронтах. У 1919 році був взятий в полон, і залишався в'язнем у Єгипті до 6 жовтня 1920 року. Пізніше, під час свого президентства, в інтерв'ю іноземній пресі, на питання «чому він не вивчив англійську мову під час його полону?», він пояснив, що був настільки засмучений під час полону, що на знак протесту вивчив французьку мову в британському таборі замість англійської.

Після звільнення повернувся в Анатолію, де приєднався до Мустафи Кемаля після конгресу і взяв участь у турецькій війні за незалежність 1920—1923. Командував полком, бригадою, був начальником військової школи, командиром корпусу, потім служив в Генеральному штабі армії. Він був нагороджений Медаллю Незалежності за хоробрість в Першому дивізіоні, перевершуючи в битвах Другої світової війни Іненю, Ескішехіра і Сакарью.

У 1946 році отримав звання бригадного генерала, у 1957 році — генерала армії.

У серпні 1958 року генерал Гюрсель призначений командувачем сухопутними силами Туреччини. Не брав участь у політичному житті країни і не належав до жодної з політичних партій.

Навчався у військовій академії, яку закінчив у 1929 році як офіцер штабу. З 1946 року служив у всіх загальних рядах до чотирьох-зіркових в цілому, включаючи начальника розвідки і був призначений командувачем Сухопутними військами в 1958 році, коли командував 3-ю армією.

Гюрсель, як спокійний і батьківською фігурою з тонким почуттям гумору, був добре відомий як на національному, так і в колах НАТО, і заслужив повагу і довіру як в народу, так і в збройних силах, за свої професійні знання і поведінку. Під час свого візиту 2 травня 1960 року він пояснив свої погляди міністру національної оборони Ібрагіму Етему Мендересу і, таким чином, уряду. 3 травня 1960 року він написав історичного листа, в якому просив президента Джеляля Баяра подати у відставку. У цьому листі він заявив, що прем'єр-міністра Аднана Мендереса люблять люди, і запропонував призначити його на пост Президента замість Баяра. Ці дії призвели до відстороненню Джемаля Гюрселя з посади, його відправили до Ізміра в обов'язкову відпустку, змушуючи до дострокового виходу на пенсію.

У прощальному листі, переданому у всі підрозділи збройних сил, Джемаль Гюрсель закликав армію не втручатися в політику, він висловився таким чином: «Завжди високо тримайте честь армії та форми, яку ви носите. Знайте, як захиститися від шкідливих наслідків амбіційної політичної атмосфери, яка зараз віє в країні. Тримайтеся осторонь від політики будь-якою ціною. Це має величезне значення для вашої честі, сили армії та долі країни».

Став організатором перевороту 27 травня 1960, після успіху якого зайняв пости глави держави як голова Комітету національної єдності і командувач збройними силами. Прийшовши до влади, він заявив, що у внутрішній і зовнішній політиці Туреччина буде слідувати принципам Кемаля Ататюрка і підтвердив вірність зобов'язанням по блоках НАТО і СЕНТО. Гюрсель також оголосив про намір провести нові загальні вибори і ухвалити нову конституцію країни. 28 травня 1960 він очолив новий уряд країни[3].

На початку травня 1960 року подав у відставку зі свого поста через незгоду з наказами прем'єр-міністра Аднана Мендереса, який використав армію для придушення антиурядових студентських демонстрацій в Анкарі. Відставка не була прийнята, однак Гюрсель був відправлений у відпустку[3]. Помер на посаді президента в 1966 році, похований на Турецькому державному кладовищі.

Гюрсель був одружений у 1927 році на Мелахат (Melahat), доньці офіцера військово-морського флоту, який служив на фрегаті Хамідіє (Hamidiye). Подружжя мало одного сина, Оздеміра та всиновило дівчинку на ім'я Хатідже Ергюн.

У 1961 році став ініціатором розробки першого турецького автомобіля Devrim, який так і не запустили у виробництво.

• Гюрсель, Джемаль // Радянська історична енциклопедія. — М.: Радянська енциклопедія, 1963. — Т. 4. — С. 923—924.
• Джемаль Гюрсель (Люди і події) // Новий час — № 22. — М.: 1960. — С. 31.