Джефрі Гібсон

Народився в Колорадо, коли він був дитиною його сім'я часто переїжджала. Юність прожив в Німеччині та Кореї. Важливим для його ролі як художника, були твердження прес-релізу про те що «Це унікальне поєднання культурних перспектив та експозицій є невід'ємними частинами розуміння картин Гібсона які комбінують та трансформують, здавалося різні характерні риси малювання з західних та незахідних джерел»[4].

У 1995 році Гібсон отримав ступінь бакалавра образотворчого мистецтва у Художньому інституті в Чикаго. У 1998 році отримав ступінь магістра Художніх мистецтв в Королівському коледжі мистецтв, що було оплачено Оркестром Міссісіпі Індіанців Чокто. Гібсон про надану йому можливість: «Моя спільнота підтримала мене… Мій вождь відчув що якщо я туди піду, будучи сильним художником, то це зробить його сильнішим»[5][6].

Зараз він художник в Резиденції при Бардівському коледжі і викладає у художній студії. У 2010 році він був запрошеним художником у Каліфорнійському коледжі мистецтв. Він живе та працює в Гудзоні, штат Нью-Йорк[5][7].

	Для мене було важливим уявити собі утопію, і це відноситься до того що я є корінним американцем і зростав виключно в Західній споживчій культурі. Моїм бажанням було зіграти роль провідника зображенням привабливих ландшафтів, за допомогою живопису та зразків пошуку, це була реакція на те що рідні племена постійно описувалися як частина ностальгічного та романтичного бачення життя індіанців до колонізації. Естетичність цих картин та скульптур прийшла з рубежу століть примх Ірокі, історичних заклинань регалій, культурних прикрас незахідних культур, техно рейву та клубної культури, а також ранніх утопічних моделей
— Джефрі Гібсон[8]

.

Гібсон черпає натхнення з подій які обертаються навколо танців, беружи натхнення від Лі Бауері і його драматичної персони з нічних клубів. Знахарі, нічні клуби та марення додають контрасту як сільським та міським майданчикам, виступаючи місцями для танців, рухів, і драматичних модних регалій. Дотримуючись регалій бісероплетіння Ірокі 19 століття також надають натхнення, так як кольорові намистини часто знаходять своє місце в мистецтві Гібсона. Гібсон також створив свій власний стиль в графіті, який часто можна побачити у його роботах[4][6][9].

Він також приписує свій кочовий спосіб життя як своє головне натхнення, що збирає до купи те, що він описує як:

	… Різна естетика кожного місця. Деякі мають специфічну культурну естетичність, мовні бар'єри, культурні бар'єри, тощо. Ці відмінності проходять вихором крізь мене, дивного Корінного чоловіка, що народився наприкінці 20-го століття і вступаючи в 21-ше століття. Я вважаю це поєднанням в конструкції моєї роботи та спроби показати цю складність
— Джефрі Гібсон[7]

Для того щоб дотримуватись звичних студійних годин, Гібсон воліє працювати між 10 ранку та 6 вечора. Його комп'ютер, мобільний телефон і кінофільми, зазвичай знаходяться в зоні його досяжності якщо під час роботи йому знадобилась перерва. Зазвичай на фоні грає музика, деколи випадкова, а деколи особливі записи з жанрами від африканського фанку, джазу, панк-, поп-музики, репу, R&B, диско і східно-індійські барабани[7].

Абстрактні роботи Гібсона порівнювались з такими митцями як Мартін Джонсон Хед, Сай Твомблі, Кріс Офілі та корінним австралійським мистецтвом. Художник та поет Джиммі Дарем заявив що гібсон «може бути нашим Майлзом Девісом» посилаючись на рідну Америку. Хтось прославляє його як Корінного художника, інші ж відзначають його можливість вільно пересуватись за межі світів Корінного та некорінного сучасного мистецтва[6][11].

• Gibson's work exhibited in Off the Map from the National Museum of the American Indian
• Jeffrey Gibson: Indigenous Anomaly from the American Indian Community House
• Jeffrey Gibson: Totems, Gibson's blog from the Sala Diaz show