Джин Гарлоу

Майбутня акторка народилася 3 березня 1911 року в Канзас-Сіті, штат Міссурі, у родині стоматолога Монклера Карпентера, і його дружини Джин По (у дівоцтві Гарлоу) на прізвисько Мама Джин, дочки заможного брокера. Ім'я «Гарлін» було гібридом імені й прізвища її матері, Джин Гарлоу. У дитинстві Гарлін жила зі своїми батьками у великому особняку її дідуся в Канзас Ситі. Її мати була нещаслива в шлюбі й тому сконцентрувалася на вихованні дочки. Гарлін мала слабке здоров'я. У віці п'яти років вона перехворіла менінгітом. Вона була дуже близька з матір'ю й перебувала під її сильним впливом. У родині дівчинку називали Baby, тобто Маля.

У 1916 році Гарлін пішла в приватну школу місс Барстоу в Канзас-Сіті.

Її мати, Джин По, мріяла про акторську кар'єру, і врешті-решт це призвело до її розлучення з чоловіком у вересні 1922. Вона домоглася одноособового права опіки над Гарлін і заборонила колишньому чоловіку спілкуватися з дочкою, хоча надалі та таємно зустрічалася з батьком.

У 1923 році мама Джин переїхала з дочкою в Голлівуд. Однак зробити кар'єру актриси її не вдалося. Через два роки, коли закінчилися гроші й останні надії були зруйновані, вони повернулися в Канзас-Ситі.

Літо 1925 року Гарлін провела в дитячому таборі Ча-Тон-Ка в Мічигані й захворіла на скарлатину. Потім її мати вийшла заміж за власника готелю Маріно Белло й переїхала з ним у Чикаго. Гарлін відправили вчитися в школу Феррі Голл Скул у прилеглому місті Лейк-Форест. Там було прийнято, щоб дівчинки зі старших класів, так звані «старші сестри», брали шефство над новачками. Старша сестра, яка дісталася 15-літній Гарлін, восени 1926 року познайомила її Чарльзом Фримонтом Макгрю, багатим спадкоємцем. Гарлін і Чак почали зустрічатися й, незважаючи на невдоволення Мами Джин, наприкінці 1927 року одружилися. Після весілля пара переїхала до Беверлі Гіллз. Там дівчина заприятелювала з починаючою акторкою Розалі Рій. Завдяки цьому знайомству, а також щасливому збігу обставин, Гарлін і потрапила в кіно. Коли Розалі зібралася у справах до кіностудії Fox, вона попросила подругу підвезти її. Поки Гарлін сиділа в автомобілі, мимо проходили високопоставлені менеджери студії. Ефектна блондинка привернула їхню увагу, і вони запропонували Гарлін прийти на кінопроби. Пропозиція не дуже зацікавила дівчину, адже головною метою її життя було стати дружиною й матір'ю, а не актрисою. Однак після того, як Розалі заявила, що в неї не вистачить духу прийняти виклик долі, Гарлін, не бажаючи програти парі, відправилася на студію й зареєструвалася у відділі кадрів під ім'ям матері — Джин Гарлоу.

Спочатку новоявлена Джин ігнорувала дзвінки з кіностудії, але потім за наполяганням матері погодилася знятися як статистка у фільмі «Узи честі» — таким чином у 1928 році відбувся її дебют у кіно. Її ім'я не згадувалося в титрах, а гонорар склав лише 7 доларів у день. Того ж року вона знялася як модель — фотограф Едвін Гессер сфотографував 17-літню Гарлоу, пишні форми якої ледь прикривав шматок тканини, на лоні природи в Гриффіт-парку.

У 1929 році Гарлоу взяла участь у 14 картинах. То були переважно дрібні епізодичні ролі. Серед її перших картин були комедія «Дитя суботнього вечора», де головну роль виконала зірка Paramount Pictures Клара Боу, і німий короткометражний фільм «Дворазове ох» з Лорелом і Гарді, популярним комічним дуетом 1920-х.

У червні 1929 року Гарлоу розлучилася із Чаком і переїхала в будинок матері й вітчима. Потім через свого знайомого актора Джеймса Гола вона познайомилася зі знаменитим авіатором, режисером і майбутнім мультимільйонером Говардом Г'юзом. Того часу кіноіндустрію починало завойовувати новомодне звукове кіно, і Г'юз вирішив зняти звукову версію своєї німої картини «Ангели пекла» зі звуком. Він шукав заміну акторці Греті Ніссен — остання грала в німому варіанті фільму, але через сильний норвезький акцент втратила всі шанси продовжити кар'єру у звуковому кіно. На зустрічі Джин зуміла зацікавити Г'юза. 24 жовтня 1929 року вона підписала з ним контракт строком на п'ять років і приступила до зйомок.

Ця картина, що стала проривом для Гарлоу, була унікальна для свого часу — Г'юз вклав у виробництво запаморочливих трюків у повітрі близько 4 мільйонів доларів, що зробило «Ангелів пекла» найдорожчим фільмом тих років. До того ж, частину сцен було знято в системі Multicolor, тобто пофарбовано в червоно-зелену колірну гаму. Це єдиний кольоровий фільм із Гарлоу. Прем'єра картини пройшла при повному аншлагу 27 травня 1930 року в знаменитому голлівудському кінотеатрі «Китайський театр Граумана», а квитки коштували рекордну для тих часів суму — 11 доларів.

Роль блондинки Гелен, яка завела роман із двома братами-льотчиками, умить перетворила Гарлоу з непримітної старлетки на голлівудську знаменитість і принесла 19-річній акторці величезну популярність у публіки. У 1931 році вона знялася в шести фільмах, і, за винятком епізодичної появи в комедії Чапліна «Вогні великого міста», усі ці ролі були головними.

Хоча контракт Гарлоу був укладений з кінокомпанією Г'юза Caddo Company, він більше не знімав її сам, а позичав іншим кіностудіям — Warner Bros., Universal Pictures, Fox Film й Columbia Pictures.

Гарлоу з'явилася в кримінальних драмах «Секретна шістка» й «Ворог суспільства» (її партнером був знаменитий Джеймс Кегні), зіграла дружину боксера в мелодрамі Тода Броунінга «Залізна людина», після чого взяла участь у комедіях «Голді» і Платинова блондинка.

Спочатку в останнього фільму була інша назва — «Ґаллахер» (за іменем персонажа Лоретти Янґ, яка грала у фільмі одну із головних ролей), — однак Г'юз наполіг на зміні назви з метою прорекламувати свою протеже. У результаті за Гарлоу закріпилося прізвисько Платинова блондинка, і згодом так стали називати інших білявих зірок — наприклад, Мерилін Монро й Мадонну.

Хоча фільми за участю Гарлоу мали незмінний комерційний успіх, критики висміювали її — на їхню думку, як акторка Гарлоу була зовсім неспроможна; головним її достоїнством вважали відверту сексуальну привабливість, але ніяк не акторську майстерність. Г'юз затурбувався, що глузування в пресі зіпсують імідж Гарлоу, і наприкінці 1931 року відправив свою підопічну в турне Східним узбережжям.

Результат перевершив всі очікування — появи акторки незмінно супроводжувалися аншлагом, і турне протривало до початку 1932 року. Будучи вмілим ділком, Г'юз вирішив витягти із цього максимальну вигоду й відкрив у всій країні клуби за назвою «Платинова блондинка», а також призначив приз в 10 тисяч доларів тому косметологові, який зуміє створити фарбу для волосся платинового відтінку як у Гарлоу.

Ще під час роботи у Г'юза Джин познайомилася з продюсером MGM Полом Берном. На початку 1932 року їхній роман був у самому розпалі. Саме Берн посприяв подальшому розквіту її кар'єри й просуванню до слави. Він запропонував Луїсу Б. Маєру перекупити Гарлоу в Г'юза, однак той недолюблював акторку і її легковажне амплуа, і тому відмовився. Тоді Берн звернувся до Ірвінґа Талберґа, іншій впливовій постаті в MGM, і той неохоче погодився. 3 березня 1932 року — у день, коли Гарлоу виповнилося 21 — Берн повідомив коханку про те, що кінокомпанія викупила її в Г'юза за 30 тисяч доларів. 20 квітня 1932 року Гарлоу офіційно уклала контракт із MGM.

У фільмі «Червоний пил»

Її першим фільмом на новій кіностудії стала романтична комедія «Рудоволоса бестія» з гонораром в 1,250 доларів у тиждень. 2 липня 1932 року — через тиждень після того, як картина вийшла в прокат, — Гарлоу й Пол Берн одружилися. Потім почалися зйомки мелодрами Віктора Флемінга «Червоний пил», де Джин грала повію на імення Вантин, закохану в плантатора Денніса, роль якого виконував Кларк Ґейбл. Поки йшли зйомки, трапилася трагедія — 5 вересня 1932 року Пол Берн застрелився, проживши в шлюбі з Гарлоу трохи довше від двох місяців. Поруч із тілом лежала передсмертна записка, адресована дружині. Зміст її був досить мрячним. Берн писав: «Дорога, на жаль, тільки так я можу виправити все те, що заподіяв тобі, і стерти сліди свого страшного приниження. Ти сама розумієш, минула ніч була лише комедією. Я кохаю тебе. Пол.»

На допиті в поліції Гарлоу розповіла, що, повечерявши із чоловіком, пішла ночувати до матері. Берн повинен був приєднатися до них, але потім повідомив телефоном, що в нього розболілася голова, і залишився дома. Причиною самогубства називають імпотенцію 42-літнього Берна — розкриття показало, що в нього було якесь фізичне ушкодження, що могло перешкодити повноцінним подружнім відносинам.

Однак не все було так очевидно. Поліція з'ясувала, що Берн протягом довгого часу щомісяця платив 250 доларів жінці на імення Дороті Міллетт, відому серед своїх знайомих як пані Берн. У ніч його смерті вона виписалася з готелю в Сан-Франциско й купила квиток на пароплав до Сакраменто, однак на борті Міллетт не було знайдено — її каюта була порожня, а на палубі були знайдені її пальто й черевики. Подальше розслідування показало, що Міллетт страждала на психічне захворювання, а Берн задовго до зустрічі з Гарлоу був її коханцем і представляв її усім, як свою дружину.

У рекламному ролику фільму «Оббрехана».

Несподівана загибель Берна, однієї із найвпливовіших постатей американського кінематографа тих років, стала одним з перших голлівудських скандалів і збільшила інтерес публіки до Гарлоу. У 1933 році, знявшись у романтичних комедіях «Обід о восьмій» й «Білява бомба», вона увійшла до числа найпопулярніших акторок Голлівуду. Слави акторці додав її скандальний зв'язок з легендарним важкоатлетом Максом Баєром. Після того, як дружина Баєра, акторка Дороті Данбар, пригрозила почати шлюборозлучний процес і викликати акторку в суд, керівництво MGM поспішно організувало шлюб Гарлоу зі своїм штатним кінооператором Гарольдом Россоном. Вони одружилися 13 вересня 1933 року й через сім місяців розлучилися.

У 1934 році Гарлоу знялася лише в одному фільмі. Це була комедія «Дівчина з Міссурі», історія про хористку, що намагається знайти собі чоловіка-мільйонера. Потім, пам'ятаючи про успіх її попередніх дуетів з Ґейблом, MGM випустила ще два фільми за участю обох акторів — мелодраму Китайські моря (1935) і комедію «Дружина проти секретарки» (1936). І ці картини, і наступні, незмінно ставали хітами, а фільми «Сюзі» й «Оббрехана» (обоє — 1936 року) одержали по номінації на премію «Оскар».

У трейлері фільму «Чернь»

На початку 1937 року Гарлоу захворіла на грип. Хоча вже незабаром вона одужала, хвороба послабила її організм, і в акторки почалися серйозні проблеми із нирками. Згодом висувалося припущення, що в неї протягом всього життя були слабкі нирки, що було наслідком перенесеної в юності скарлатини.

Джек Конвей, Джин Гарлоу та Кларк Ґейбл, незадовго до смерті Гарлоу, під час зйомок «Саратоґи».

Акторка відкладала візит до лікаря, намагаючись спочатку завершити зйомки фільму «Саратоґа». Улітку 1937 року вона почула себе погано прямо на знімальному майданчику. Її терміново відвезли в госпіталь Доброї Самаритянки, де лікарі діагностували в неї уремію — отруєння крові сечею. Хвороба була сильно занедбана, і вже було неможливо її врятувати. Гарлоу прожила ще кілька днів й 7 червня 1937 року померла від набряку мозку. Їй було 26 років. Її поховали в меморіальному парку Forest Lawn у Каліфорнії. Надгробок, на якому були написані слова Our baby (тобто «Наша маля»), оплатив актор Вільям Павелл, з яким у акторки в останні два роки був роман. Актори Кларк Ґейбл і Лайонел Беррімор, які підтримували теплі відносини з акторкою, оплакували її як члена родини. Незакінчені сцени з Гарлоу у кінокартині «Саратоґа» були дозняті з дублеркою далеким планом. За спогадами Ґейбла, який також грав одну з головних ролей у фільмі, він почував себе «немов у руках примари».

Раптова смерть Джин Гарлоу викликала масу чуток. Говорили, що її мати, фанатична християнка, нібито перешкоджала докторам надавати дочці медичну допомогу, однак медичні звіти про хворобу Гарлоу, опубліковані на початку 1990-х, спростували цю думку й показали, що вона одержала відповідне лікування. Плітки про те, що проблеми із нирками були наслідком того, що Пол Берн бив її, також є вигадкою.