Джое Май

Джое Май (нім. Joe May, також Джо Мей, справжнє ім'я Джозеф Отто Мендель (нім. Joseph Otto Mandel); * 7 листопада 1880 Відень, Австрія — † 29 квітня 1954, Лос Анджелес, США) — німецький і американський кінорежисер і продюсер австрійського походження, один з піонерів німецького кінематографа.

Джое Май
нім. Joe May
Ім'я при народженні Джозеф Отто Мендель
Дата народження 1 листопада 1880(1880-11-01)
Місце народження Відень, Австрія
Дата смерті 29 квітня 1954(1954-04-29) (73 роки)
Місце смерті
Лос-Анджелес , США
Поховання Голлівуд-Форевер[1]
Громадянство  Німецька імперія
 Веймарська республіка
 США
Професія кінорежисер,
кінопродюсер
Кар'єра 1912-1944
IMDb ID 0562004
 Джое Май у Вікісховищі

Біографія та кар'єра

Джозеф Отто Мандель народився у Відні. Після навчання у Берліні і різноманітних випадкових робіт, він почав свою творчу кар'єру як режисер оперет у Гамбурзі. У кіно дебютував у 1912 році, а у 1915 заснував власну виробничу кінокомпанію[2], започаткувавши там постановки успішних серійних стрічок пригодницького жанру, героями яких став детектив Стюарт Веббс (1913–1914), який уперше з'явився у фільмі «Таємнича вілла» (1914) та, згодом, Джое Деббс.

Під час першої світової війни Май після численних детективних стрічок береться за серйозніший проект — «Хільде Варрен і смерть» («Hilde Warren und der Tod», 1917), сценарій якого написав демобілізований австрійський офіцер Фріц Ланг[3].

У 1920-х роках Джое Май під впливом стилю «камершпіле» і «Нової речовинності» поставив свої найкращі фільми «Повернення додому» (1928) і «Асфальт» (1929). У 1934 році після приходу до влади Гітлера емігрував з Німеччини, переїхав до Голлівуду, де упродовж 1930-х років поставив низку малозначущих в художньому відношенні фільмів на зразок «Повернення людини-невидимки» (1940). Згодом полишив кіно і відкрив ресторан у Голлівуді.

Був одружений з акторкою Міа Май, від шлюбу з якою мав доньку, Єву Май, що також стала акторкою.

Обрана фільмографія
В Німеччині
У США

Джерела
  • Зигфрид Кракауэр. От Калигари до Гитлера = From Caligari to Hitler. A Psychological History of the German Film. — М. : Искусство, 1977. — 320 с. — 10 000 прим.
  • Беленький И. Ранний немецкий кинематограф // Лекции по всеобщей истории кино: Годы беззвучия: Кн. 1, Кн.2: Учебное пособие / Отв. редактор В. А. Луков. — М. : Гуманитарный институт телевидения и радиовещания им. М. А. Литовчина (ГИТР), 2008. — С. 103-104-. — 2000 прим. — ISBN 978-5-94237-032-9.(рос.)

Посилання

Примітки
  1. Gaugusch G. (unspecified title) — Wien: Amalthea Signum Verlag, 2016. — S. 2074. — ISBN 978-3-85002-773-1
  2. Halle, ed. by Randall; McCarthy, Margaret (2003). Light motives : german popular film in perspective. Detroit (Mich.): Wayne state university press. с. contents. ISBN 0814330452.
  3. Бернар Эйзеншиц. Немецкое кино. 1895–1933. Киноведческие записки. Процитовано 17.01.2015.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.