Джон Гопкінс

Джон Гопкінс народився в 1979 в місті Кінгстон-на-Темзі, що у графстві Саррей. Зростав у Вімблдоні. У віці семи-восьми років вперше чує електронну музику на радіо в проявах раннього хаусу. Його захоплення такими гуртами, як Depeche Mode та Pet Shop Boys привернуло його увагу до синтезаторів. В підлітковому віці розширює жанровий спектр музичних вподобань до таких стилів, як ейсід-хауз, хардкор, грандж. Відкриває для себе таких виконавців, як Acen, Seefeel, Plaid. У віці 14 років в Джона з'явився його перший комп'ютер Amiga 500 на якому він починає програмувати свій MIDI матеріал. За кошти здобуті перемогою в конкурсі гри на фортепіано купує низькопробний синтезатор Roland, на якому й пише свої перші повноцінні електронні композиції.

Коли Джону виповнилось 12 він вступає у юнацький департамент Королівського коледжу музики, що в Лондоні. Знаходить натхнення в музиці Равеля та Стравінського та врешті перемагає відбірковий конкурс на виконання з оркестром Фортепіанного концерту Соль-мажор Моріса Равеля. Спробувавши себе в ролі класичного піаніста, Гопкінс вирішує, що академічне виконання надто формальне і не варте того, щоб тратити на його вдосконалення повний робочий день.

У віці 17 років, закінчивши коледж, Гопкінс супроводжує на прослуховування у гурт Імеджин Хіпп свого товариша гітариста Лео Абраамса і теж вирішує взяти участь в кастингу, на роль клавішника. Обидва потрапляють в склад гурту, з яким гастролюють впродовж усього 1998 року.

В 1999 підписує контракт з престижним Лондонським лейблом Just music, як сесійний музикант та сольний виконавець. Перший альбомом Opalescent отримує позитивні відгуки від престижних британських видань. Друга платівка Contact Note, випущена на тому ж лейблі, Хопкінс трактував, як андерграундну музику, та андерграундна спільнота холодно відреагувала на неї. Цей провал став поштовхом до початку продюсерської кар'єри.

Лео Абраамс знайомить Джона Хопкінса з ембієнт виконавцем та музичним продюсером Браяном Іно. Утворюється довготривала колаборація, внаслідок якої Джон Гопкінс долучається до запису альбому Браяна Іно Another Day on Earth, продюсує платівку Кінга Крізота Bombshell, бере участь у написанні треків з ді-джеєм та композитором Девідом Голмсом для його платівки Holy Pictures. В 2007 році Браян Іно запрошує Хопкінса узяти участь у записі Viva la Vida or Death and All His Friends, четвертого альбому гурту Coldplay. Після вдалої співпраці Джон Гопкінс вирушає на шість місяців разом з Coldplay в тур на підтримку альбому, в якому відкриває шоу власними виступами.

У 2008 році Джон Хопкінс береться за написання музики до балету «Буття», Вейна МакГрегора. Після бурхливої реакції критиків на «Буття» у квітні 2008, балет вирушає в тур аж до 2009 року.

5 травня 2009 року Джон Хопкінс записує свій третій студійний альбом на лейблі Domino Records Insides. Платівка посідає 15 сходинку рейтингу журналу Billboard в категорії альбомів танцювальної електроніки, а онлайн журнал PopMatters відносить його до десяти найкращих «електронних» альбомів 2009 року.

У червні 2009 року Браян Іно запрошує Джона Гопкінса виступити з своєю музикою на Luminous Festival в Сіднейському оперному театрі. За кілька тижнів до завершення фестивалю Іно пропонує Гопкінсу приєднатись разом з ним, Карлом Хайдом з Underworld та експериментальним джазовим тріо The Necks до імпровізованого гурту «Pure Scenius», виступ якої завершуватиме фестиваль. Разом вони створюють музичну імпровізацію на приготовані теми тривалістю у півтори години, чим і завершують фестиваль. Експеримент під назвою «Pure Scenius» повторили на Брайтонському фестивалі, коли його очолював Браян Іно.

У 2009 році Гопкінс знову об'єднується з Браяном Іно та Лео Абраамсом для роботи над саундтреком до стрічки Пітера Джексона «Милі кості». На початку 2010 Хопкінс пише саундтрек до короткометражного фільму Еріка Лайна «Роб і Валентина в Шотландії», який отримав похвальні відгуки на кінофестивалі Санденс. В тому ж 2010 році Гарет Едвардс замовляє Джону Гопкінсу написання саундтреку до його науково фантастичної стрічки «Монстри».

Четвертий студійний альбом Джона Гопкінса Immunity виходить 4 червня 2013 року на лейблі Domino Records. Платівка була записана на лондонській студії Гопкінса з використанням часто вживаних музикантом власних ефектів або ж натуральної акустики приміщення. За словами MixMag, «Immunity — це альбом органічного техно і вишуканих міні-симфоній». Альбом посів в США 13 сходинку в чарті Top Electronic Albums за версією Billboard. В Британії Immunity був номінований на Mercury Prize, в категорії «Найкращий альбом». Pitchfork Media схарактеризував роботу як «Дивовижно інтуїтивну, чуттєву, переконливу електронну платівку», а MusicOMH назвав альбом «сучасною класикою».

10 листопада 2014 року Джон Гопкінс випускає EP під назвою Asleep Versions, який містить, за словами Domino Records, «чотири уповільнені казкові переосмислення» чотирьох треків з альбому Immunity. У платівці з'являються вокальні доробки Raphaelle Standell-Preston з гурту Braids та Кінга Крезота. Над обкладинкою працював Robert Hunter.

• Браян Іно

• Джон Гопкінс на сайті IMDb (англ.)
• Офіційний сайт
• Джон Гопкінс на Domino Records
• Джон Гопкінс на Last.fm
• Джон Гопкінс на CD Universe