Джон Девіс (мореплавець)

Він був єдиним сином і спадкоємцем свого батька-лорда, але після закінчення Ліверпульської морехідної школи, маючи двадцять один рік, волів покинути службу королеві, і на одному з кораблів батька вийшов у море на пошуки пригод.

Захоплюючись відкриттям і дослідженням нових земель, Девіс не пропускав нагоди взяти на абордаж іспанське або французьке судно. Він здійснив ряд плавань, які поставили його ім'я в один ряд з відомими мореплавцями і піратами. Так, йому належить честь бути повторним відкривачем (після вікінгів) Гренландії в 1585 році. У друге плавання в 1586 році він відкрив затоку Камберленд Баффінової Землі, детально обстежив північноамериканське узбережжі і визначив точне місцезнаходження Гудзонової протоки. У третє плавання в 1587 році він знову обстежив Гренландію, просунувшися на північ до 72° 12' пн. ш. Створені ним точні карти проклали шлях для подальших дослідників.

• Проведені ним спостереження сприяли розвитку англійського китобійного промислу;
• Девіс є винахідником декількох навігаційних інструментів, у тому числі подвійного квадранта Девіса;
• Також він автор книг про морехідну справу;
• Мореплавець відкрив Фолклендські острови.

Біля виходу з Магелланової протоки в Атлантику невеликий піратський корабель «Black Death» («Чорна смерть») під командуванням Девіса, 21 березня 1592 атакував галеон «Інфанта», що віз золото з Перу до Іспанії. У цієї події, яка мала наслідки для історії географічних відкриттів, була романтична передісторія. Незадовго до цього пірати захопили в Карибському морі французьке судно, і капітан Девіс взяв у полон юну мандрівницю графиню Терезу де Бурже. Сорокадворічний Девіс запропонував графині руку і серце. Тереза ​​де Бурже жадала гострих відчуттів, але їй не чужа була і практичність. Розуміючи, що дружина пірата втратить спадок — як свій, так і чоловіка, — вона бажала забезпечити своє майбутнє. Девіс обіцяв все влаштувати, і тут підвернулася «Інфанта». Ось уже в борт галеона вчепилися абордажні гаки, коли Девіс зауважив три військові іспанських судна, що складали ескорт галеона. Насилу відчепилися, Девіс на всіх вітрилах кинувся у відкрите море. На третій день переслідувані опинились поблизу скелястої гряди — обійти її було неможливо, а на хвості висіли іспанці. На щастя піратів, несподівано спустився туман і війнув вітер. Команда корабля «Black Death» спустила шлюпки і почала буксирувати корабель до берега. Сховавши його за скелями, англійці залишили на відкритих каменях дошки, запасні щогли, обривки вітрил і розбиту шлюпку. Іспанці вважали піратів загиблими і повернули назад. Так Джон Девіс відкрив Фолклендські острови. На цих островах до наших днів живуть нащадки Джона і Терези.

У 1601—1603 Девіс супроводжував сера Джеймса Ланкастера з британської Ост-Індської компанії, а в грудні 1604 року відплив ще з тією ж метою із Едвардом Мічелдормом. На цьому шляху він був убитий японськими піратами біля Малайського півострова. Опис останнього рейсу Девіса був здійснений Мічелдормом після повернення в Англію у 1606 році.

• Markham, A.H (1880) The Voyages and Works of John Davis the Navigator. Hakluyt Society. Descriptions of the three voyages Davis undertook to discover the Northwest Passage. (Reissued by Cambridge University Press, 2010. ISBN 978-1-108-01150-1)(англ.)