Джон Паркінсон

Джон Паркінсон (англ. John Parkinson; 10 лютого 1895 року — 1976 рік) — сер, видатний британський кардіолог.

Джон Паркінсон
Народився	10 лютого 1885(1885-02-10)[1][2] Ланкашир, Англія, Сполучене Королівство
Помер	5 червня 1976(1976-06-05)[3][1][2] (91 рік)
Країна	Велика Британія  Сполучене Королівство
Діяльність	кардіолог, дослідник
Alma mater	Університетський коледж Лондона, Університет Фрайбурга і Royal London Hospitald
Заклад	Royal London Hospitald і Королівські військово-повітряні сили Великої Британії
Нагороди	Harveian Orationd (1945)

Джон Паркінсон навчався в Университетському коледжі Лондона, вищу медичну освіту здобув в Університеті Фрайбурга та Королівському Лондонському Шпиталі.

Під час Першої світової війни служив у Королівському Військово-медичному корпусі й дослужився до звання майора, в 1917 році командував військовим центром серця в Руані. Після війни повернувся в Лондонський Шпиталь, де очолив кардіологічне відділення.

З 1931 по 1956 рік був цивільним кардіологом в Королівських ВВС.

У 1948 році Джон Паркінсон був посвячений у лицарі королем Георгом VI.

У вересні 1952 року головував на першому Європейському конгресі кардіологів в Лондоні.

Відомий у зв'язку з тим, що в 1930 році разом із Льюїсом Вольфом та Полом Уайтом описав захворювання, що отримало назву синдром Вольфа-Паркінсона-Вайта.