Джон Патрік Фолі

Джон Патрік Фолі (англ. John Patrick Foley; 11 листопада 1935, Дербі — 11 грудня 2011, Філадельфія) — кардинал Римо-Католицької церкви, католицький журналіст, архієпископ, багаторічний голова Папської ради із соціальної комунікації (до 2007 р.), великий магістр Лицарського ордену Святого Гробу Єрусалимського (2007—2011).

Джон Патрік Фолі
Герб
Гасло: Ad maiorem Dei gloriam
На більшу Божу славу
кардинал-диякон Сан-Себастьяно аль Палатино
Конфесія: Римо-католицька церква
 
Альма-матер: Папський університет святого Томи Аквінського, Вища школа журналістики при Колумбійському університетіd, Saint Joseph's Universityd і St. Joseph's Preparatory Schoold
Діяльність: католицький священник, католицький диякон
Народження: 11 квітня 1935(1935-04-11)
Дербі, США
Смерть: 11 грудня 2011(2011-12-11) (76 років)
Філадельфія, США
Похований: Cathedral Basilica of Saints Peter and Pauld
Єп. хіротонія: 19 травня 1962; єпископська 8 травня 1984
Посада: великий магістр Ордену Святого Гробу
(2007—2011)
Єпископства: титулярний єпископ Неаполіса-ін-Проконсуларі
15 квітня 1984
Проголошений: 24 листопада 2007
Папою: Бенедиктом XVI

 Джон Патрік Фолі у Вікісховищі

Біографія

Джон Патрік Фолі народився 11 листопада 1935 р. у містечку Дербі. Він навчався у Підготовчій школі св. Йосипа, коледжі св. Йосипа, де отримав ступінь бакалавра з історії, семінарії св. Карла Борромео та Школі журналістики Колумбійського університету, де отримав магістерський ступінь з журналістики. Отримав докторат з філософії у папському університеті св. Томи Аквінського «Анґелікум» у 1965[1]. Був посвячений у священики 19 травня 1962 р. Джоном Джозефом Кролем, архієпископом Філадельфійським та відслужив свою першу месу наступного дня у церкві Святого Духа (Шерон-Хілл, Пенсільванія). Також о. Фолі працював заступником редактора та римським кореспондентом архідієцезіальної газети «The Catholic Standard & Times». З 1974 до 1984 р. був її редактором. 18 січня 1976 р. був призначений почесним прелатом Його Святості.
5 квітня 1984 р. папа Іван-Павло II призначив його титулярним архієпископом Неаполіса ін Проконсуларі (лат. Neapolis in Proconsulari; італ. Neapoli di Proconsolare) та президентом Папської комісії з соціальної комунікації (яка стала після видання апостольської конституції Pastor Bonus у 1988 р. папською радою). Єпископську хіротонію отримав 8 травня того ж року з рук кардинала Кроля у співслужінні з єпископом-помічником Мартином Лохмюллером та Томасом Велшем, єпископом Алентаунським. Свого часу розголос у ЗМІ викликали заяви архієпископа про те, що пандемія СНІДу є «природним наслідком такого (гомосексуального) способу життя»[2] і що «Ісус не встановлював жіночого священства і не уповноважив на це церкву»[3]. Після смерті Івана Павла ІІ і обрання нового — Бенедикта XVI був знову затверджений на своїй посаді, ставши одним з найдовше працюючих голів дикастеріїв Римської курії.
27 червня 2007 р. був призначений великим про-магістром[4] Лицарського ордену Святого Гробу замість кардинала Карло Фурно і одночасно звільнений з попередньої посади.

Кардинал

17 жовтня 2007 р. папа Бенедикт XVI оголосив, що архієпископ Фолі буде призначений кардиналом 24 листопада. Що і сталось на загальній консисторії у Базиліці св. Петра, де він отримав дияконство Сан-Себастьяно аль Палатино.Таким чином він посів посаду повноцінного великого магістра ордену.

8 лютого 2011 року, за повідомленням латинського патріархату Єрусалима, Джон Патрік Фолі подав у відставку з посади Великого магістра Ордену святого Гробу у зв'язку з тим, що він захворів на лейкемію і анемію. 10 лютого він зустрівся з Папою Бенедиктом XVI, а 12 лютого повернувся до Філадельфійської архідієцезії, де проживає в будинку для хворих і похилих віком священиків в Дербі[5]. 29 серпня 2011 року Бенедикт XVI прийняв відставку кардинала Фолі з посади Великого магістра Ордену святого Гробу і призначив його наступником на цій посаді Едвіна О'Браєна, дотеперішнього архієпископа Балтиморського[6].

Кардинал Фолі помер 11 грудня 2011 року.

Особисте життя
  • Фолі піднімався б, щоб дивитись CNN о шостій ранку, «щоб знати, про що молитись»[7].
  • Він допомагав у практикуванні англійської мови папі Івану Павлу ІІ, під час його візиту до США у 1979 р.[8].
  • Він був поборником ідей тверезості[9] і вважав себе шокоголіком[10].

Примітки
  1. Cf. Sala Stampa della Santa Sede, Il Collegio Cardinalizio, Cenni biografici, Foley Card. John Patrick (італ.)
  2. TIME Magazine. «I Come as a Pilgrim» 24 червня, 2001
  3. TIME Magazine. Women: Second-Class Citizens? 4 лютого, 1985
  4. Традиційно ця посада належить кардиналові, тому повноційно її він мав би зайняти після зведення у кардинальський ранг
  5. Grand Master of the Knights of the Holy Sepulcher resigns!
  6. RINUNCIA DEL GRAN MAESTRO DELL'ORDINE EQUESTRE DEL SANTO SEPOLCRO DI GERUSALEMME E NOMINA DEL PRO-GRAN MAESTRO DEL MEDESIMO ORDINE EQUESTRE(італ.)[недоступне посилання з травня 2019]
  7. TIME Magazine. History As It Happens 6 січня, 1992
  8. Whispers in the Loggia. Seeing Red. Finally. 27 червня, 2007
  9. Ibid.
  10. Catholic News Service. 'Chocoholic' archbishop talks to Nestle execs about advertising Архівовано 10 липня 2007 у Library of Congress 25 червня, 2007

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.