Джордж Альберт Сміт

Джордж Альберт Сміт (англ. George Albert Smith; 4 січня 1864, Лондон, Англія 17 березня 1959, Брайтон, Англія) англійський кінорежисер, одна із значних фігур вікторіанського кіно.

Джордж Альберт Сміт
Дата народження 4 січня 1864(1864-01-04)[1][2]
Місце народження Лондон, Сполучене Королівство
Дата смерті 17 травня 1959(1959-05-17)[1][2] (95 років)
Місце смерті Брайтон, Брайтон і Гоув, Східний Сассекс, Велика Британія
Громадянство  Велика Британія
Професія кінорежисер, кінопродюсер, фотограф, сценарист, винахідник, оператор-постановник
IMDb ID 0808310
 Джордж Альберт Сміт у Вікісховищі

Біографія

Джордж Сміт народився 4 січня 1864 року в Східному Лондоні, в сім'ї Білла Чарльза Сміта і його дружини Маргарет Еліс Девідсон[3]. Після смерті батька сім'я переїхала в Брайтон, де його мати управляла пансіонатом. На початку 1880-х Сміт почав виступати в невеликих залах Брайтона як гіпнотизер. З 1882 року Сміт з партнером Дугласом Блекберном придумав новий номер з пошуком захованих глядачами предметів за допомогою «телепатії». Представники Товариства психічних досліджень (SPR) вважали, що Сміт і Блекберн володіли даром «читання думок». Сміт стверджував, що так воно і було, і навіть в опублікував статтю «Експерименти з передачі думок» в журналі Товариства. Пізніше Блекберн зізнався, що це був обман. Проте, Сміт брав участь в діяльності Товариства, ставши особистим секретарем його почесного секретаря Едмунда Герні. Він займав цей пост з 1883 по 1888 роки. В березні 1896 року Сміт побачив фільми братів Люм'єр на Лестер-сквер. На початку 1897 року він придбав свою першу камеру. Сміт був знайомий з Жоржем Мельєсом і листувався з ним[4] .

Він розбирався в способах нарізки кадрів, удосконалених за допомогою двохлінзових і трьохлінзових ліхтарів, і привніс це знання в кіновиробництво. Сміт зробив студійний знімок вагона поїзда для фільму «Поцілунок в тунелі» (1899), але коли він додав кадри в статичний фільм, то створив сюжет, який продемонстрував нове відчуття безперервності і одночасності.

За професією фотограф-портретист, деякий час працював разом з Джеймсом Вільямсоном і Коллінсом в фотографічному клубі «Хов камера клав». У 1892 році Сміт придбав в оренду сад Святої Анни в Хові і перетворив його на популярне місце відпочинку городян: там були тенісний корт, «папороті, квіти, виноград і огірки в теплицях», мавпячий будинок, виставка ліхтарів тощо. Парк також стане місцем для його кінофабрики. На території парку стояла стара насосна станція, яку Сміт в 1897 році перетворив в студію для проявки і друку, а потім, ймовірно, в 1899 році, побудував кіностудію, яку спочатку називав «оранжереєю»[5] .

У 1896 році він почав знімати фільми на території свого маєтку в Брайтоні. У 1899 Сміт зняв першу в історії екранізацію казки про лампу Аладдіна[6].

Брайтонський інженер Альфред Дарлінг (англ. Alfred Darling) надав Сміту велику допомогу як виробник фото і кіноапаратів. У багатьох фільмах грала його дружина Лаура Юджинія Бейлі і місцевий комік Том Грін. Наприкінці 1890-х Сміт перетворився на успішного комерційного кіновиробника. У компанії працювали режисер Чарльз Гудвін Нортон і оператор британської кіновиробничої компанії Warwick Trading Company Джон Бенетт-Стенфорд. Завдяки цьому партнерству Сміт став частиною компанії і налагодив тривалі відносини з директором Чарльзом Урбаном, за контрактом він був зобов'язаний протягом двох років продавати свою продукцію тільки йому. На аванс, отриманий від Урбана, він побуував студію «Сент-Енн велл гарден». До 1902 року Сміт став менеджером «Брайтонської студії і кіностудії». Розповсюдженням фільмів GAS Films спочатку займалася компанія Warwick, а потім в 1903 році він був переданий новій компанії — Charles Urban Trading Company. Фільми Сміта викликали міжнародний інтерес. До 1900 року компанія Vitagraph з Нью-Йорка придбала двадцять дев'ять плівок Сміта. Його успіху в галузі кіно сприяв процес додавання двох кольорів, відомий як Kinemacolor. Urban Trading Company профінансував нову розробку Сміта і продюсувала два фільми «Сон Дороті» і «Пригоди Мері Джейн» в 1903 році. У 1905 році Сміт припинив випуск фільмів і зайнявся технічними експериментами в галузі кольорового кіно. У 1906 році отримав патент на систему кольору «Кінемаколор», яку використовували в англійській продукції до 1914 року[4].

Або в 1904, або в 1905 році він відмовився від оренди парку Святої Анни і купив новий будинок в Сассексі. Перша демонстрація Kinemacolor відбулася 1 травня 1908, а перша публічна демонстрація пішла в початку 1909 року. Спеціальні презентації цієї нової колірної системи також пройшли в Парижі і Нью-Йорку. За цю роботу Сміт був нагороджений Срібною медаллю Королівського товариства мистецтв . Kinemacolor перетворив процес кіновиробництва в нове підприємство — компанію Natural Color Kinemacolor. У період з 1910 по 1913 року фірма мала успіх, випустивши більше 100 короткометражних фільмів в студіях в Хові і Ніцці. Патентний позов проти Kinemacolor Вільяма Фрізе-Гріна в 1914 році привів до краху компанії і кінця діяльності Сміта в кінобізнесі[4] .

Наприкінці 1940-х про Сміта згадало кіноспівтовариство. Британський кінематографіст, архіваріус і письменник Ернест Ліндгрен, історик кіно Рейчел Лоу і Жорж Садуль брали у нього інтерв'ю, Майкл Белкон називав його «батьком британської кіноіндустрії». У 1955 році Сміт став членом Британської кіноакадемії[4] .

Джордж Сміт помер у Брайтоні 17 травня 1959 року.

Часткова фільмографія

  • Замок з привидами / The Haunted Castle(1897)
  • Літній чоловік випиває стаканчик пива / Old Man Drinking a Glass of Beer (1897)
  • Рентгенівські промені / The X-Rays (1897)
  • Мельник і сажотрус / The Miller and the Sweep (1898)
  • Фотографія примари / (Photographing a Ghost 1898)
  • Санта-Клаус / Santa Claus (1898)
  • Корсиканські брати / The Corsican Brothers (1898)
  • Поцілунок в тунелі / The Kiss in the Tunnel (1899)
  • Що видно в телескопі / As Seen Through a Telescope (1900)
  • Бабусина лупа / Grandma's Reading Glass (1900)
  • Бабуся нанизує голку / Grandma Threading her Needle (1900)
  • Павуки на павутинні / Spiders on a Web (1900)
  • Валентинка для старої діви / The Old Maid's Valentine (1900)
  • Будинок, який побудував Джек / The House That Jack Built (1900)
  • Дозволь мені знову помріяти / Let Me Dream Again (1900)
  • Невичерпна кабіна / The Inexhaustible Cab (1901)
  • Смерть бідного Джо / The Death of Poor Joe (1901)
  • Пригоди Мері Джейн / Mary Jane's Mishap (1903)
  • Хворе кошеня / The Sick Kitten (1903)
  • Тартани з шотландських кланів / Tartans of Scottish Clans (1906)
  • Візит на узбережжя / A Visit to the Seaside (1908)

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedijaLZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
  3. Smith, George Albert. oxforddnb.com. Процитовано 10 квітня 2021.
  4. Frank Gray. Smith, G.A. (1864-1959). Reference Guide to British and Irish Film Directors (англ.). Процитовано 10 квітня 2021.
  5. George Albert Smith. brightonmuseums.org.uk (англ.). Процитовано 10 квітня 2021.
  6. John T. Soister. American Silent Horror, Science Fiction and Fantasy Feature Films, 1913-1929. — McFarland, 2012. — С. 7. — ISBN 978-0-7864-3581-4.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.