Вільям Фрізе-Грін

Вільям Фрізе-Ґрін (англ. William Friese-Greene; 7 вересня 1855, Бристоль — 5 травня 1921, Лондон) — англійський фотограф та винахідник у галузі кіно та фотографії, один з основоположників кінематографу. У 1889 році спільно з англійським інженером Морісом Евансом отримав перший патент на хронофотографічний апарат, в якому вперше була застосована перфорована целулоїдна стрічка зі світлочутливим шаром.

Вільям Фрізе-Ґрін
англ. William Friese-Greene
Ім'я при народженні англ. William Edward Green
Народився 7.09. 1855
Бристоль
Англія
Помер 5 травня 1921(1921-05-05)
Лондон
Англія
·гострий інфаркт міокарда
Поховання Гайґейтський цвинтар
Громадянство  Велика Британія
Національність англієць
Діяльність фотограф
Відомий завдяки винахідник
Alma mater «Queen Elizabeth's Hospital»
У шлюбі з Гелена Фрізе
Діти (7) Клод
IMDb ID 1961777

Життєпис

Народився Вільям Ґрін у Бристолі. Навчався він у «Queen Elizabeth's Hospital»[1]. У 1869 році Ґрін став помічником у фотографа Моріса Ґуттенберґа[2]. До 1875 року в Ґріна вже були власні фотостудії в Баті та Бристолі. Пізніше Ґрін відкрив ще дві філії — у Лондоні та Брайтоні. 24 березня 1874 року Ґрін одружився з Геленою Фрізе і змінив власне прізвище, додавши до нього дівоче прізвище дружини[2]. Фрізе-Ґрін переїхав Гарвідж та мешкав там з 1897 по 1904 роки.

Винаходи

У Баті Вільям познайомився з Джоном Раджем — творцем різних корисних технічних пристосувань і великим фахівцем з розробки чарівних ліхтарів[3]. Незадовго до цього Радж розробив нову модель чарівного ліхтаря, його винахід міг швидко змінювати 7 слайдів, створюючи досить реалістичну ілюзія руху. Фрізе-Ґріна винахід Раджа буквально підкорив, і вони разом взялися за доопрацювання пристрою[2].

З часом Фрізе-Ґрін усвідомив фундаментальний недолік пристрою — він працювало зі скляними пластинками, які змінюватимуть з достатньою швидкістю не могли. Вільям почав експериментувати з іншими матеріалами, спочатку він пробував промаслений папір, а у 1887 році перейшов на целулоїдну плівку[4]. 21 червня 1889 року Фрізе-Ґрін запатентував нову модель 'хронофотографіческой' камери. Цей пристрій міг знімати до 10 знімків у секунду, використовуючи перфоровану целулоїдну плівку. Тоді ж Фрізе-Ґрін включив у конструкцію апарату скачковий механізм.

Плівка у Фрізе Гріна надходила з барабана що подає на приймальний барабан. Останній, за допомогою руків'я, що оберталося рукою, приводився в рух. Плече, несучий обертальний ролик, рухалось за допомогою спірального кулачка. При своєму русі воно тягнуло вниз плівку, яка потім залишалася нерухомою, поки ролик відходив під дією пружини. Одночасно з відходом плеча затвор відкривався за допомогою такого ж спірального кулачка. Останній був сконструйований на валу, що приводиться в рух рукою. Кожен оберт, таким чином, відтворював окремий кадр плівки.

Могила Вільяма Фрізе-Ґріна на Гайґейтському цвинтарі.

28 лютого 1890 року стаття про камеру з'явилася у British Photographic News, вирізку зі статтею Фрізе-Ґріна пізніше відправив Томасу Едісону, який активно працював над своєю версією пристрою, відомою як «Кінетоскоп». Стаття Фрізе-Ґрін була передрукована у часописі «Scientific American» на 19 квітня 1890 року[5].

У 1890 році Фрізе-Ґрін продемонстрував свій винахід перед публікою. На жаль, працював апарат досить повільно і ненадійно, так що бажаного враження справити не вдалося[6]. Експерименти свої Фрізе-Ґрін проводив жертвуючи прибутками з інших проектів. Проте справи його йшли не найкращим чином, до 1891 року винахідник збанкрутував. Пізніше йому довелося продати свій хронофотографічний патент за 500 фунтів, який Фрізе-Ґрін викупити так і не спромігся[7] .

Згодом Фрізе-Ґрін взявся за розробку кольорового кінематографа. Експериментував він з системою Biocolour — пропускав плівку через два колірних фільтра, червоний та зелений[8]. Розробка ця і справді могла видавати досить правдоподібні кольори, однак і недоліків мала чимало. До того ж, життя Фрізе-Ґріну ускладнили конкуренти Джордж Альберт Сміт та Чарльз Урбан, які розробляли аналогічний проект і які звинуватили Вільяма у порушенні патенту. Після довгих розглядів позову в суді, Фрізе-Ґрін спочатку програв його у 1914 році, проте у 1915 — виграв. Але скористатися своєю перемогою він не зумів[9]. Пізніше працю Вільяма Фрізе-Ґріна продовжив його син Клод, і йому, на відміну від батька, вдалося домогтися успіху[10].

Меморіальна дошка Вільяму Фрізе-Ґріну на будинку де він мешкав у Бристолі

На стіні будинку в англійському місті Брайтон, де жив Вільям Фрізе-Ґрін, встановлено меморіальну дошку[11].

Смерть

У 1921 році Фрізе-Ґрін відправився до Лондона на зустріч діячів кіноіндустрії. Головною темою зустрічі був важкий стан британського кінематографу. Фрізе-Ґріну тези і тон доповідачів не припали до смаку і він спробував було заперечити, проте мова його раптово втратила всяку виразність. Вільяму допомогли сісти на місце але трохи пізніше Фрізе-Ґрін звалився зі свого місця і помер[3]. На момент смерті Вільяму Фрізе-Ґріну було 65 років. Тіло винахідника було поховано на лондонському Гайґейтському цвинтарі. Монумент створив Едвін Лютьєнс. Дружина Фрізе-Ґріна померла декілька місяців по тому і була похована поряд з ним[2].

Фільмографія

У 1889 році Фрізе-Ґрін зняв кілька короткометражних фільмів, які в 1890 році демонстрував у Королівському фотографічному товаристві.

Література
  • British Kinematograph Society: British Kinematography. London, Mai 1950; Vol. 16., S. 156–163. The Place of Friese-Greene in the Invention of Kinematography by R. Howard Cricks.
  • Ray Allister: Friese-Greene: Close-up of an Inventor. Special Re-Issue with eight pages of photographs from the 1951 Festival film The Magic Box etc. Marsland, London, 1951, 192 S. Bislang keine deutsche Übersetzung, auch keine englischen Ausgaben jüngeren Datums.
  • Herbert Tümmel: Aus der Geschichte der Kinematographie. In: Kino-Technik, 1956–57.
  • C. W. Ceram: Eine Archäologie des Kinos. Rowohlt, Reinbek bei Hamburg 1965.
  • Brian Coe: Muybridge and the Chronophotographers. Museum of the Moving Image, London, 1992.
  • London Gazette, May 12, 1896.
  • Chanan, Michael, The Dream that Kicks (London: Routledge & Kegan Paul, 1980)
  • Coe, Brian, 'William Friese-Greene and the Origins of Cinematography', Screen vol. 10, nos. 2-4 (1969)

Примітки
  1. The Bristol man who invented the movies. Bristol Post. 17 грудня 2009. Процитовано 30 листопада 2015.[недоступне посилання з квітня 2019]
  2. Pioneers of Early Cinema: William Friese Greene (1855-1921). National Media Museum. Процитовано 30 листопада 2015.
  3. Friese-Greene, William (1855-1921). Screen Online. Процитовано 30 листопада 2015.
  4. Celluloid and Photography part three: The Beginnings of Cinema. National Media Museum. Процитовано 30 листопада 2015.
  5. Braun, Marta, (1992) Picturing Time: The Work of Etienne-Jules Marey (1830–1904), p. 190, Chicago: University of Chicago Press ISBN 0-226-07173-1; Robinson, David, (1997) From Peepshow to Palace: The Birth of American Film, p. 28, New York and Chichester, West Sussex, Columbia University Press, ISBN 0-231-10338-7)
  6. Zone, Ray (2014). Stereoscopic Cinema and the Origins of 3-D Film, 1838-1952. University Press of Kentucky. с. 59. ISBN 9780813145891.
  7. Breverton, Terry (2012). Breverton's Encyclopedia of Inventions: A Compendium of Technological Leaps, Groundbreaking Discoveries and Scientific Breakthroughs that Changed the World. Hachette. ISBN 9781780873404.
  8. Old Color Footage Shows What London Looked Like Back in 1926(англ.)
  9. BBC - History - Claude Friese-Greene's Colour Process. BBC. 18 квітня 2007. Архів оригіналу за 3 грудня 2010. Процитовано 30 листопада 2015.
  10. William Friese Greene. Victrian Cinema. Процитовано 30 листопада 2015.
  11. Diana Thomson FRBS. British Society of Sculptors. Процитовано зо листопада 2015.
  12. Брайтон Вулична сцена на imdb

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.