Джуліо Чезаре Мартіненґо

Певно що походив з Верони і був сином композитора Ґабріеле Мартіненґо та Еуфемії. Щодо дати його народження, існують розбіжності у джерелах: згідно з заявою матері, він народився у 1564 році, але документ Casa degli Accoliti (Дому Послушників) міста Верони вказує, що у 1583 році він мав п'ятнадцять років. Навчався у батька у Вероні, між 1590 та 1600 роком перебував при Кафедральному Соборі Верони як кантор, а прийнявши 17 грудня 1586 року сан священника — одного з дванадцяти соборних капеланів.

Мартіненґо перш за все відомий тим, що був наступником Джованні Кроче та попередником Клаудіо Монтеверді на посаді керівника капели Базиліки Сан Марко у Венеції; місце, що, стосовно музики, вважалось найавторитетнішим в північній Італії. Призначення відбулося 22 серпня 1609 року (після прослуховування та за рекомендацією веронців); жалування складалося з 200 дукатів. Дивно, що Мартіненґо був єдиним учасником конкурсу, адже принаймні два органісти могли конкурувати з ним: Паоло Джусто, який можливо не мав достатнього композиторського досвіду, та Джованні Ґабріелі, один з найталановитіших композиторів свого часу та ключових митців венеціанської школи.

Його діяльність на посаді була цілковитим провалом; він був майже завжди хворим, і якість хору та оркестру невпинно й послідовно знижувалась. Крім того музична капела була обтяжена боргами і зрештою дійшла до стану жалюгідної подоби того блискучого колективу, якою вона була до початку керування нею Мартіненґо. Він не тямив ув управлінні фінансами і відповідно до записів Сан Марко, тільки те й робив, що просив авансування платні, був завжди у боргах перед фінансовим керівництвом базиліки, і навіть після смерті був винен казначею плату за декілька місяців, що той виплатив йому наперед. Помер усього по чотирьох роках після свого призначення і авторитет собору піднісся, коли на його місце зійшов Клаудіо Монтеверді, який у короткий час зміг привести якість капели до рівня найкращих її часів.

Лише декілька творів Мартіненґо дісталися нашого часу:

• Дві короткі композиції з триденного богослужіння; включені до збірки ламентацій Джованні Кроче, опубліковані посмертно
• Мотет «Regnum mundi» для сопрано та басо контінуо, написаний у формі кончертато, схожий на тогочасні праці Лодовіко Ґроссі да В'ядана; опублікований посмертно у важливій антології мотетів на один голос «Ghirlanda sacra», 1625 (та багато разів перевиданий) клопотаннями Леонардо Сімонетті, кастрата, призначеного до Сан Марко у січні 1613 року, себто у період Мартіненґо
• Три книги мадригалів на чотири, п'ять та шість голосів, остання опублікована у 1605 році; можливо вона містить твори його батька Ґабріеле, книга мадригалів якого не дісталася нашого часу

• F. Caffi, Storia della musica sacra nella già Cappella ducale di S. Marco in Venezia dal 1318 al 1797 [1854], nuova ed. a cura di E. Surian, Firenze 1987, p. 161;
• G. Gaspari, Catal. della Biblioteca del liceo musicale di Bologna, II, Bologna 1893, pp. 214, 366;
• G. Vale, La Cappella musicale del duomo di Udine, in Note d'arch. per la storia musicale, VII (1930), pp. 130–133, 185 s. doc. XI;
• H.J. Moser, Heinrich Schütz, Kassel 1936, pp. 51-53 (contiene ed. moderna del mottetto Regnum mundi);
• Gustave Reese, Music in the Renaissance. New York, W.W. Norton & Co., 1954. ISBN 0-393-09530-4
• Denis Arnold, Monteverdi. London, J.M. Dent & Sons Ltd, 1975. ISBN 0-460-03155-4
• Eleanor Selfridge-Field, Venetian Instrumental Music, from Gabrieli to Vivaldi. New York, Dover Publications, 1994. ISBN 0-486-28151-5
• Denis Arnold/Tiziana Morsanuto: «Giulio Cesare Martinengo», Grove Music Online ed. L. Macy (Accessed November 13, 2005), (subscription access)

• Біографічний Словник Італійців (Dizionario Biografico degli Italiani) — том 71 (2008) (італ.)