Джусто Лекур

Народився в місті Іпр. Ймовірно, там і отримав первісні навички в художній освіті. Перебрався в Рим, де працював у майстерні Франсуа Дюкенуа. Добре засвоїв барокову манеру римської школи бароко і художнього диктатора Риму — архітектора і скульптора Лоренцо Берніні.

Приблизно з 1657 року перебрався у Венецію, де стримано ставились до бароко як стилю, монополізованому єзуїтами. Мав у Венеції власну майстерню і набирав учнів.

Серед учнів скульптора —

• Франческо Кабіянка
• Енріко Меренго
• Орацио Маріналі
• Франческо Кавріолі

Вівтар у Санта Марія делла Салюте

Відомим твором скульптора у Венеції є пафосний вівтар у церкві Санта Марія делла Салюте. Бароко як ідейно-стилістична система створило і активно використовувало цілу низку алегорій для демонстрації і пояснення різних за призначення програм — величі католицької церкви і безгрішності папи римського, перемог у війні якогось монарха, умовного позначення переваг якогось державного діяча чи вельможі, внесок померлого в славу батьківщини, надгробок з уособленням цих чеснот тощо. До мови алегорій звернувся і Лекур при створенні вівтаря. На верхівці хмарки з півмісяцем височить Мадонна з немовлям. Праворуч янгол жене геть алегорію чуми у вигляді переляканої жінки. Ліворуч від неї — алегорія міста Венеція, що припала до Богородиці з подякою. Вівтар був створений на подяку Богородиці за визволення Венеції від чуми.

Особливо масштабною була робота скульптора над вівтарем церкви Сан Ніколо да Толентіно, де він створив цілий архітектурний храм з куполом та орнаментальним декором, а бічні постаменти віддав типовим для барокових вівтарів янголам.

• Фламандське бароко
• Караваджизм
• Бароко
• Алегорія
• Томас Квеллінус
• Франческо Кабіянка
• Сад бароко
• Садово-паркова скульптура

• Wittkower, Rudolph (1993). «Art and Architecture Italy, 1600—1750». Pelican History of Art. 1980. Penguin Books Ltd. pp. 450—452. (англ.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джусто Лекур