Дилатаційна кардіоміопатія
Дилатаційна кардіоміопатія (застійна міокардіопатія) (ДКМП) — захворювання міокарду з вираженим порушенням насосної функції серця та дилатацією (розширенням) обох шлуночків.
| Дилатаційна кардіоміопатія | |
|---|---|
 | |
| Спеціальність | кардіологія |
| Препарати | Амрінон[1] |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | BC43.0 |
| МКХ-10 | I42.0 |
| OMIM | 212110 |
| DiseasesDB | 3066 |
| MedlinePlus | 000168 |
| eMedicine | ped/2502 |
| MeSH | D002311 |
| SNOMED CT | 74368002 |
 Dilated cardiomyopathy у Вікісховищі | |
Етіологія та патогенез
Етіологія невідома. Можливими причинами є: зловживання алкоголем, зміни в організмі при вагітності та пологах, вплив інфекції, зокрема вірусів, токсичних факторів, а також імунні зсуви в організмі, що характеризуються порушенням функці Т-депресорних клітин, підвищенням рівня циркулюючих імунних комплексів та відкладанням у міокарді імуноглобулінів та комплементу С3.
Клініка
Клінічно застійна кардіоміопатія проявляється в основному стенокардичним болем у грудній клітці, недостатністю кровообігу, порушеннями серцевого ритму та проводимості та нерідко тромбоемболіями різної локалізації. У початкових стадіях переважають ознаки лівошлуночкової (пізніше правошлуночкової) недостатності.
Показано, що лише 25-40% хворих живуть понад 5 років після встановлення діагнозу та що максимальна летальність відмічається упродовж першого року від початку захворювання.
Лікування
Трансплантація серця. Симптоматичне лікування. Обмеження фізичного навантаження, безсолева дієта, обмеження рідини, серцеві глікозиди, сечогінні засоби, новокаїнамід за показаннями.