Дихромати

Лопецит

У природі дихромати не є розповсюдженими через свою велику хімічну активність. Рідкісним прикладом мінералу дихроматів є лопецит K₂Cr₂O₇.

Дихромат амонію

Усі сполуки ряду дихроматів є кристалами, забарвленими у помаранчевий колір. Більшість дихроматів легкорозчинна у воді, за виключенням сполук деяких важких металів, наприклад, дихромату срібла(I).

Дихромати —— сильнотоксичні речовини, які можуть залишать опіки при контакті зі шкірою.

Дихромати отримують підкисленням розчинів хроматів. Приподальшому підкисленні можливе утворення три-, тетра- та поліхроматів із загальною формулою Cr_nO_3n+1^2-.

${\displaystyle \mathrm {2K_{2}CrO_{4}+H_{2}SO_{4}\longrightarrow K_{2}Cr_{2}O_{7}+K_{2}SO_{4}+H_{2}O} }$

Застосовується метод, що полягає в обробці оксиду хрому(VI) сполуками з яскраво вираженими осно́внимим властивостями (концентрованими лугами, осно́вними оксидами та деякими карбонатами):

${\displaystyle \mathrm {2CrO_{3}+Na_{2}O\longrightarrow Na_{2}Cr_{2}O_{7}} }$

${\displaystyle \mathrm {2CrO_{3}+2KOH\longrightarrow K_{2}Cr_{2}O_{7}+H_{2}O} }$

${\displaystyle \mathrm {2CrO_{3}+Li_{2}CO_{3}\longrightarrow Li_{2}Cr_{2}O_{7}+CO_{2}} }$

Також дихромати синтезують дією на CrO₃ хроматів:

${\displaystyle \mathrm {Na_{2}CrO_{4}+CrO_{3}\longrightarrow Na_{2}Cr_{2}O_{7}} }$

Дихромати стійкі в кислому середовищі та нестійкі у лужному — під дією гідроксид-іонів вони деградують до хроматів:

${\displaystyle \mathrm {Cr_{2}O_{7}^{2-}+2OH^{-}\longrightarrow 2CrO_{4}^{2-}+H_{2}O} }$

Порівняно із хроматам дихромати проявляють сильніші окисні властивості.

При нагріванні розкладаються із утворенням оксиду хрому(III):

${\displaystyle \mathrm {(NH_{4})_{2}Cr_{2}O_{7}{\xrightarrow {168-185^{o}C}}\ Cr_{2}O_{3}+N_{2}+4H_{2}O} }$

${\displaystyle \mathrm {4K_{2}Cr_{2}O_{7}{\xrightarrow {500-600^{o}C}}\ 2Cr_{2}O_{3}+4K_{2}CrO_{4}+3O_{2}} }$

Найважливішими представниками ряду сполук є дихромат калію (K₂Cr₂O₇) і дихромат натрію (Na₂Cr₂O₇) (хромпіки), що застосовуються в об'ємному аналізі, шкіряній, текстильній та інших галузях промисловості.

• Хромати

• Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1966. — Т. 2. — 833 с. (рос.)
• Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1972. — Т. 2. — 871 с. (рос.)
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)