Дичек Сергій Олександрович

Сергі́й Олекса́ндрович Ди́чек (1972—2020) — старший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни[1].

Сергій Дичек
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження 20 липня 1972(1972-07-20)
Волочиськ
Смерть 5 січня 2020(2020-01-05) (47 років)
хутір Вільний (Золоте-4)
Військова служба
Роки служби 2015—2020
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Військова розвідка
Формування
 130 ОРБ
Війни / битви

Російсько-українська війна

Командування
командир відділення
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

З життєпису

Народився 1972 року в м. Волочиську на Хмельниччині. Закінчив 8 класів Волочиської ЗОШ № 5 у 1987-му році, по тому — СПТУ № 21 від машинобудівного заводу, за фахом — токар-фрезерувальник. Одночасно з цим отримав повну середню освіту — у вечірній школі, закінчив у ній 9 та 10 класи. 1989 року закінчив Волочиське СТК ДТСААФ на професію «водія», також у Красилівській автошколі пройшов курс навчання за спеціальністю «водій транспортних засобів категорії „С“». Захоплювався технікою й автомобілями, полюбляв полювання й риболовлю, мріяв дати своїм дітям хорощу освіту, допомогти їм знайти своє місце в житті. Від 2000 року мешкав у с. Богданівка (Волочиський район) — того року одружився, був для дружини та дітей опорою і підтримкою. Певний час — до 2007-го — працював у Чехії.

З весни 2015 року — у Збройних Силах України. Старший сержант, головний сержант — командир протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 130 ОРБ.

28 березня 2016 року уклав контракт на три роки, військову службу проходив на посаді водія-санітара медичної роти. Блогер та письменник Свирид Опанасович за гонорар від видання книжки «Історія України від Діда Свирида» придбав для медичного пункту автівку, її командир віддав Сергію. Згодом продовжив контракт і перейшов до РВП.

5 січня 2020 року, в обідню пору загинув поблизу хутора Вільний (Золоте-4) внаслідок наїзду автомобіля ГАЗ-66 на закладений вибуховий пристрій. Два українські військовослужбовці здійснювали тут заходи з логістичного забезпечення нових позицій, які облаштовували у зв'язку з розведенням на цій ділянці військових формувань. Другий вояк зазнав важких поранень.

9 січня 2020 року був похований у с. Богданівці[2]. Провести Сергія в останню путь прийшло близько 500 людей; кілька автобусів приїхало з бойовими побратимами. Прощалися на колінах.

Залишилися мама, брат, сестра, донька від першого шлюбу (мешкає в Польщі), дружина та два сини.

Нагороди та вшанування
  • Указом Президента України № 177/2020 від 12 травня 2020 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно)[3].
  • 12 жовтня 2020 року на фасаді Волочиської ЗОШ № 5 відкрито меморіальну дошку.
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 січня[4][5].

Примітки
  1. Сумна звістка зі Сходу: військовий з Хмельниччини підірвався на міні
  2. На Хмельниччині попрощалися з двома полеглими на Сході захисниками
  3. Указ Президента України від 12 травня 2020 року № 177/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 6 січня 2022.
  5.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 5 січня на YouTube

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.