Бої за Бахмутку (з 2017)

15 лютого загинув під час бойового чергування від осколкових поранень голови в результаті мінометного обстрілу противником взводного опорного пункту поблизу села Кримське молодший сержант 93-ї бригади Фарісей Анатолій Олександрович. 17 лютого від осколкового поранення поблизу с. Кримське Щастинського району загинув доброволець батальйону ОУН Сірченко Андрій Володимирович.

Загинув 1 березня під час обстрілу околиць села Катеринівка Попаснянського району внаслідок прямого влучання ПТКР у машину старший солдат 24-ї бригади Пірус Володимир Миколайович, ще двоє бійців дістали поранення. 17 березня внаслідок підриву на саморобному вибуховому пристрої з «розтяжкою» поблизу села Кримське загинув солдат 93-ї бригади Кушнір Дмитро Анатолійович.

26 квітня 2017 року поблизу висоти 195.3 біля Бахмутської траси українські снайпери ліквідували російського найманця-снайпера, двобій тривав півтори доби.[1] 29 квітня 2017 року в районі Бахмутської траси між смт. Донецький і Фрунзе вантажівку з особовим складом 14-го батальйону «Прізрак» підбили бійці 93 ОМБр.[2] Від вибуху було поранено й загинуло 8 чоловік,[3] згодом з'явилися дані, що загинув і командир 1-ї роти Олексій Морозов із Тольятті Самарської області.[4]

На початку червня 2017 року з'явилися дані, що сили 93-ї механізованої бригади Збройних сил України змогли просунутися вглиб окупованої території на 1,5 км у «сірій зоні» біля Бахмутської траси — поблизу Кримського. Робота тривала кілька місяців, і про локальний успіх не повідомлялося поки українські сили не змогли закріпитися на нових позиціях.[5][6]

3 червня о 6:00 розвідувальна група у складі 6 чоловік на чолі з підполковником Бойком вийшла з міста Золоте на завдання. Поблизу села Катеринівка та окупованого міста Первомайськ, група розвідників потрапила під вогонь противника. Це сталося поблизу залізничної станції Садовий, у лісопосадці біля Кабанячого поля. Близько 17:00 група повернулась в розташування 24-ї механізованої бригади в Золоте. За словами бійців, під час бою о 10:28 командир дістав численні кульові поранення, йому намагались надати першу медичну допомогу, але він помер. Евакуювати тіло не вдалось через обстріли. Пізніше, повернувшись на місце бою, його не знайшли.

7 червня відновилися бої на Бахмутці в районі селища Жолобок. Штурмові підрозділи 1-го і 2-го батальйонів 93-ї механізованої бригади змогли просунутися у напрямку утримуваного бойовиками Жолобка і 31-го блокпосту, зайнявши сірі зони і околиці висот 150.3 і 195.3, таким чином взявши трасу під вогневий контроль. На цій ділянці фронту їм протистояли сили колишньої бригади, а станом на червень 2017 — батальйону територіальної оборони «Прізрак». Супротивник підтягнув артилерію 4-ї мотострілецької бригади і вів обстріл українських військ з району селищ Донецький і Сентянівка (колишнє Фрунзе).[7] Завдяки злагодженій роботі українських військ, мобільні резерви у вигляді танків і мотострілецьких підрозділів 4 ОМСБр проросійських сил не змогли зірвати дій 93-ї бригади Збройних сил України і вступили в бої вже коли українські сили закріпилися.[8] Жодних спроб взяти ні Жолобок, ні 31-й блокпост українські сили не виявляли.[9] В боях того дня загинув вояк 93-ї бригади Володимир Лайков[10] та 14-ї окремої механізованої бригади Белоцький Тарас Миколайович[11], за українськими даними втрати у терористів склали до 15 пораненими та 11 убитими[12].

Згідно проросійських джерел, бої почалися після зникнення 3 чоловік з їх дозору.[13] Вже 11 червня проросійські сили почали окопуватися біля Жолобка.[14]

24 червня в районі Бахмутської траси бійцями бригади було виявлено і знешкоджено диверсійно-розвідувальну групу під керівництвом капітана Збройних сил Російської Федерації Олександра Щерби. Командир групи Щерба та снайпер Олександр Суконін (18 років, Ровеньки) були ліквідовані у ближньому вогневому бою, ще четверо диверсантів затримані, один з них — громадянин РФ Віктор Агєєв, військовослужбовець за контрактом ЗС РФ. Ліквідований російський офіцер Щерба командував окремою розвідротою 4-ї мотострілецької бригади. Коли групу було взято у кільце, їм запропонували здатися. Але Щерба чинив збройний опір, при цьому професійно прикрився Суконіним[15][16][17][18][19][20][21]. Бойовики стверджували, що групу зарізали ножами.[22]

В перших числах липня 2017-го сили ЗСУ відбили атаку терористів, ліквідовано 18 одиниць живої сили, понад 20 поранених, знищено кілька одиниць бойової техніки.[23]

27 липня 2017 внаслідок гранатометного обстрілу проросійськими силами смт Новотошківське, двоє українських бійців зазнали осколкових поранень[24], а у 10 бойовиків проросійських сил під час 15-хвилинного боєзіткнення — 1 убитий та 1 поранений.[25]

18 серпня терористичні збройні формування обстрілюють український спостережний пункт неподалік Кримського, при вогневому протистоянні один боєць зазнав поранення[26]. 19 серпня українські військові під Жолобком знешкодили близько 10 мін російського виробництва (МОН-50). При цьому терористи здійснили спробу перешкодити знешкодженню мін, ліквідовано 1 та 1 поранено силами ЗСУ[27], поранення зазнав 1 український вояк[28].

У серпні—вересні 2017 під Кримським обстрілів зазнавали опорні пункти ЗСУ.[29][26][30]

3 жовтня на околицях Трьохізбенки терористи 4 рази відкривали вогонь з гранатомета і стрілецької зброї, в часі вогневого протистояння 1 боєць ЗСУ зазнав поранень[31].

4 листопада терористи неподалік Новоолександрівки обстрілюють з великокаліберного кулемету, поранений український вояк[32].

23 листопада 2017 року з'явилися повідомлення, що у бою під Кримським загинуло четверо українських військовиків, а потім повідомлялося вже про п'ятьох загиблих. Про операцію повідомляли українські військові, проросійські пропагандисти, а також ЗМІ та користувачі соцмереж. Згодом, за даними проросійської сторони, виявилося що один з бійців, якого вважали загиблим, потрапив до полону. Проросійська сторона продемонструвала відео з ним, це був боєць 58-ї бригади, що нерозбірливо назвав своє ім'я і бригаду — «Фурсов Роман Вікторович, 58-ма бригада».[33] У бійця було декілька поранень спини й голови, зокрема частково відірване вухо. Бойовики знайшли його перебинтованим. У оприлюдненому бойовиками відео були показані троє загиблих військовослужбовців ЗСУ, також вони дзвонили мобільними телефонами на останні набрані загиблими бійцями номери.[34]

• Згодом стало відомо, що бійці 16-го батальйону 58-ї бригади взяли участь у безпосередньому збройному контакті з проросійськими силами. Оприлюднені різними джерелами обставини боєзіткнення вказують на те, що воно сталося на території, яку контролюють сили 2-го окупаційного корпусу — з іншого боку Бахмутської траси, біля селища Сентянівка (колишнє Фрунзе).
• Наступного дня стали відомі імена загиблих: Денис Кривенко, Сергій Шевченко, Олександр Тюменцев (командир підрозділу) та Олександр Сухінін[33]. Загиблих у соцмережах називали «донбасівцями».

• Про запеклий бій у район Кримського повідомив прес-центр Штабу АТО 23 листопада:[33] «Протягом доби на Луганському напрямку найгарячіше було на підступах до Кримського. Там відбулося бойове зіткнення, яке тривало близько восьми годин. Українськими бійцями було знищено чотирьох окупантів, ще п'ятьох — поранено».
• Юрій Бірюков заявив, що наступ на позиції росіян був особистою ініціативою командира роти.[33]

28 листопада Військове телебачення України оприлюднило коментарі офіцерів 58-ї бригади, які розповіли про бій таке: «Близько восьмої години вечора спостерігач помітив рух групи з боку терористів в кількості 10-12 осіб. Вони рухалися до Бахмутської траси, аби її перетнути. Наші зрозуміли, що це спроба бойовиків обійти позиції 16-го батальйону та завдати удару з флангу. Для перехоплення вийшла мобільна група. Зав'язався бій. Наші застосували міномети. Противник почав відхід. Група з 16 омпб стала переслідувати бойовиків, але біля Бахмутської траси потрапила в засідку»[35]. Відповідно до заяви офіцера з 58 омпбр бригади, втрати особового складу — 4 загиблих, 3 поранених, 1 полонений. «Двоє вийшли, молодці хлопці, зорієнтувалися в ситуації. Вони діяли професійно, прийняли там локальний бій, замінували навколо себе підходи, замінували „Муху“ там. І це вдалося — вона підірвалася, коли їх там хотіли добити, вважаючи полоненими. Потім замінували повторно, і ще один був [бойовик] вбитий. Просиділи до ранку наступного дня, 24 листопада. Зорієнтувалися в ротації тієї групи, яку „сепари“ поставили, щоб добивали всіх, хто буде підходити для допомоги пораненим. Додумалися дочекатися ротації — і в той момент чкурнули до траси і вийшли на наш спостережний пункт. Вийшли пораненими», — розповів офіцер на ім'я Сергій. За його словами, противник мав втрати «і в близькому контакті», і коли наша батарея побила групу бойовиків, яка заходила у фланг. Інший представник підрозділу додав, що з боку ворога також були загиблі, які «лежали там до ранку».[35]

12 лютого 2018 року терористи били прицільно по спостережному посту, де перебували двоє вояків ЗСУ, один зазнав поранення і зміг самостійно повернутися, вояк 58-ї бригади Дмитро Сисков загинув[36].

9 червня у бою за утримання рубежу під Кримським поранено трьох вояків ЗСУ[37].

28 липня у бою терористи втратили під Кримським до 4 вбитими та 6 пораненими; українські втрати — 2 загиблих і 2 поранених[38]. 23 серпня під час 5-годинного бою поблизу Кримського з терористами загинули 4 українських військових, ще 7 зазнали поранень[39]. 10 жовтня один військовослужбовець ООС зазнав поранень на позиції в районі Бахмутської траси[40]. 9 листопада поблизу селища Кримське полягли солдати 10-ї гірськоштурмової бригади Іван Воробей та Євген Летюк[41].