Дмитренко Ігор Михайлович

Ігор Михайлович Дмитренко (рос. Игорь Михайлович Дмитренко, * 24 липня 1928, Харків — † 17 травня 2009, Харків) — український науковець-фізик, фахівець у галузі надпровідності та низькотемпературного матеріалознавства. Академік Національної академії наук України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений діяч науки УРСР, кавалер ордену «Знак Пошани», доктор фізико-математичних наук, професор.[1][2]

Ігор Михайлович Дмитренко
Ігор Михайлович Дмитренко (2007 р.)
Ігор Михайлович Дмитренко (2007 р.)
Народився 24 липня 1928(1928-07-24)
Харків
Помер 17 травня 2009(2009-05-17) (80 років)
Харків, Україна
Країна  Україна
Національність українець
Діяльність фізик
Alma mater НТУ «ХПІ»
Галузь Надпровідність, низькотемпературне матеріалознавство
Заклад ННЦ "ХФТI" і ФТІНТ імені Б. І. Вєркіна НАН України
Звання професор
Ступінь Доктор наук
Науковий керівник Лазарєв Борис Георгійович
Членство академік НАН України
Відомий завдяки: Працям у галузі надпровідності
Нагороди
Особ. сторінка Музейна кімната акад. І. М. Дмитренка

Біографія

Народився 24 липня 1928 року в Харкові.

Під час Німецько-радянської війни працював в авіаремонтних майстернях слюсарем.

Закінчивши середню школу екстерном в 1946 році, став студентом фізико-технічного факультету Харківського політехнічного інституту. Закінчивши його в 1952 році[3], працював на заводі ім. Малишева інженером-дослідником у лабораторії радіоактивних методів.

Наприкінці 1953 року вступив до аспірантури Українського фізико-технічного інституту (УФТІ) у відділ фізики низьких температур, де працював до травня 1960 р. В 1958 році захистив кандидатську дисертацію по дослідженнях ефекту де Гааза — ван Альфена. З травня 1960 року працює у Фізико-технічному інституті низьких температур АН УРСР (ФТІНТ) на посаді керівника відділу фізичних основ надпровідникової електроніки. В 1970 р. захистив докторську дисертацію за результатами досліджень ефекту Джозефсона в слабкозв'язаних надпровідниках. Протягом 19701982 рр. працював першим заступником директора з наукової роботи ФТІНТ[3]. З 1972 р. професор. Із 1988 р. — академік Академії наук Української РСР[4][5].

Останнім часом працював головним науковим співробітником відділу надпровідних і мезоскопічних структур ФТІНТ. Помер 17 травня 2009 р.[2]

Обкладинка книги І. М. Дмитренка «В мире сверхпроводимости» (1981 р.)

Основні наукові результати

  • Експериментально підтвердив існування електромагнітного випромінювання тунельного контакту  при нестаціонарному ефекті Джозефсона (у співавт).
  • При експериментальному дослідженні класичної та квантової динаміки високочастотних надпровідних квантових інтерферометрів виявив явища хаосу, макроскопічного квантового тунелювання  та інтерференції квантових станів макросистеми в умовах слабкої дисипації.
  • Виявив явище осциляцій опору багатозв'язних неупорядкованих провідників з нормального металу в магнітному полі з періодом, що дорівнює кванту магнітного потоку. Виявив критичні флуктуації поблизу надпровідного переходу металів з малою довжиною вільного пробігу носіїв заряду.
  • Створив надпровідний квантовий магнітометр, градієнтометр надвисокої чутливості, магнітокардіограф (перший у СРСР), болометр і тепловізор на основі високотемпературних надпровідників, кріогенний лазерний сканувальний мікроскоп (зі співробітниками)[2].

Вибрані публікації

  • И. К. Янсон, В. М. Свистунов, И. М. Дмитренко / Экспериментальное наблюдение туннельного эффекта для куперовских пар с излучением фотонов // ЖЭТФ, 1965, т. 48, с. 976. (Робота цитована в нобелівський лекції Браяна Джозефсона[6])
  • И. М. Дмитренко / Квантовые эффекты в сверхпроводимости. Москва: Знание, 1968, 48 с.
  • И. М. Дмитренко / В мире сверхпроводимости. Киев: Наукова думка, 1981, 194 с.
  • И. М. Дмитренко / Резистивное состояние широких сверхпроводящих пленок и линии проскальзывания фазы (Обзор) // ФНТ. 1997. Т. 22, № 8, с. 849—869.
  • И. М. Дмитренко  Экспериментальные исследования слабосвязанных сверхпроводников (Обзор) // ФНТ. 2004. Т. 30, № 7/8, с. 698—704.
  • І. М. Дмитренко / Електронiка i надхолод. Наукова думка, Київ, 1969, 155 с.
  • І. М. Дмитренко / Приборкання надпровiдностi. Наукова думка, Київ, 1974, 207 с.

Відзнаки

1986 р. отримав звання «Заслужений діяч науки УРСР». 2000 р. став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки. Нагороджений орденом «Знак Пошани».[7]

Примітки

  1. Дмитренко Ігор Михайлович. Національна академія наук України.
  2. В. С. Боровиков (2016). Дмитренко Ігор Михайлович. Енциклопедія Сучасної України.
  3. Випускники НТУ «ХПІ»
  4. До 120-річчя НТУ «ХПІ» (рос.)
  5. Игорь Mихайлович ДМИТРЕНКО (1928 - 2009). Фізико-технічний інститут низьких температур імені Б. І. Вєркіна НАН України.
  6. Б. Джозефсон. ОТКРЫТИЕ ТУННЕЛЬНЫХ СВЕРХПРОВОДЯЩИХ ТОКОВ. // УСПЕХИ ФИЗИЧЕСКИХ НАУК, Том 116, вып. 4, с. 597—603 (1975)
  7. Физика низких температур, 2003, т. 29, № 7, с. 821

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.